Про це йшлося під час освітньої зустрічі «У фокусі – Крим», яка відбулася 3 листопада в онлайн-режимі в Національній спілці журналістів України за участю українських медійників, студентів журналістських спеціальностей та правозахисників.
«Сьогодні ми порівнюємо нинішню ситуацію з тією, яка була ще рік тому, щоб краще зрозуміти ті реалії несвободи, які мають місце сьогодні в Криму і посилюють наше прагнення чинити опір окупантам і звільнити окуповані території України, – наголосив голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Якщо ще рік тому політики і громадські діячі боялися порушувати тему повернення Криму, то зараз вона стала одною з провідних в українських та міжнародних медіа».
Сергій Томіленко також зазначив, що Росія поширює на нові окуповані території практику формування тут не лише своїх державних структур, а й місцевих організацій Союзу журналістів Росії. Їх очолили «гауляйтери», прислані з Росії. НСЖУ наполягає на виключенні СЖР із Європейської та Світової федерацій журналістів. Європейська федерація журналістів підтримує НСЖУ в тому, що за воєнні злочини на лаву підсудних мають потрапити серед інших і розпалювачі ненависті до України – російські пропагандисти.
Секретар НСЖУ, досвідчений кримський журналіст Микола Семена наголосив, що після початку широкомасштабної агресії ситуація зі свободою слова в Криму стала ще більш загрозливою, репресії проти журналістів, у тому числі громадських, посилюються. Крім того, свій кримський «досвід» загарбники поширюють і на інші окуповані території.
Журналістка-правозахисниця, керівниця служби забезпечення діяльності Кримської платформи Марія Томак зазначила, що після 2014 року в Криму відбулася повна «зачистка» незалежних професійних журналістів, і відповідальність за об’єктивне інформування про ситуацію на півострові взяли на себе громадські журналісти, зокрема, ті, хто працює в межах ініціативи «Кримська солідарність». Але зараз, після початку повномасштабної агресії, ситуація стала ще гіршою – переслідується будь-який вияв солідарності з Україною.
«Відомі випадки, коли людей затримають із «маски-шоу» тільки за поширення у вотсапі інформації про події на материковій Україні, – зазначила Марія Томак. – Ми бачимо, як репресивний режим, який поширювався на медійників, блогерів, громадських журналістів, розповзається, поширюючись також на людей, які просто інформують знайомих про те, що відбувається в Україні, і про воєнні злочини Російської Федерації».
Як нагадала очільниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, від 2014 року в Криму відбувалося систематичне знищення українських медіа та переслідування українських журналістів. Коли редакції вимушено залишили Крим, розпочалися системні переслідування кримськотатарських та інших проукраїнських активістів, лідерів громадської думки, в тому числі й громадянських журналістів. Так, громадянську журналістку Ірину Данилович було викрадено, на тривалий час позбавлено спілкування з адвокатом, піддано погрозам (одна з яких – вивезти у Маріуполь і там убити). Зараз проти неї застосовують поширену технологію – звинувачення у виготовленні вибухівки та зберіганні зброї.
За словами Ольги Скрипник, з 2021 року російські окупанти розпочали глушити і блокувати українські медіа не лише на території Криму, а й у сусідній Херсонській області. На частотах, де мали мовити українські ЗМІ, велася трансляція підконтрольних Росії кримських медіа.
«Зараз на окупованій Херсонщині ми бачимо прямий зв’язок між інформаційним простором і війною: Росія ще до масованого вторгнення готувала суспільство до нього, – наголосила Ольга Скрипник. – Крім того, Крим став тією базою, куди окупанти перевозять із Херсонщини та Запорізької області активістів і журналістів, звинувачуючи їх у державному тероризмі або участі в кримськотатарському легіоні імені Номана Челебіджіхана. Зараз у СІЗО Сімферополя – вже декілька десятків таких людей».
Ольга Скрипник також додала, що кримські ресурси Росія активно використовувала для формування за допомогою «мови ворожнечі» негативного образу українців і кримських татар, а зараз перейшла навіть до закликів до геноциду, що є міжнародним злочином.
Керівник проєкту «Крим.Реалії» «Радіо Свобода» Володимир Притула зазначив, що якщо в 2014-2021 роках у Криму відчувався тиск на свободу слова і вибіркові переслідування журналістів, то зараз переслідують усіх, хто намагається поширювати інформацію про те, що відбувається в Криму та в материковій Україні.
«Якщо в перші місяці російської широкомасштабної агресії люди намагалися викладати відео, ділитися інформацією, то зараз із кожним днем це робити стає дедалі важче, – сказав Володимир Притула. – Якщо раніше «Крим.Реалії» вдавалося зберігати свою кореспондентську мережу, то зараз через агресію, мобілізацію, репресії ми зіткнулися з тим, що частина наших громадських кореспондентів мусила залишити Крим із ще однією хвилею вимушених переселенців. Отримувати інформацію з півострова стає все важче і важче».
Відома кримська журналістка і правозахисниця, представниця ініціативи «Кримська солідарність» Лутфіє Зудієва зазначила, що останнім часом зацікавленість до Криму серед української і міжнародної громадськості суттєво зросла. Але висвітлювати кримські події тепер складно: якщо раніше можна було отримати прес-карту від котрогось із російських опозиційних видань, то зараз і ця можливість майже зникла: опозиційні редакції або закрилися, або виїхали за кордон.
Як наголосив Сергій Томіленко, журналісти України висловлюють солідарність Владиславові Єсипенку, якого за надуманим приводом засуджено в Криму до 5-річного ув’язнення, та іншим репресованим кримським журналістам. Владиславові Єсипенку НСЖУ сьогодні присудила Національну премію за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка.
Наразі репресовано 15 кримських журналістів: двох професійних (це Владислав Єсипенко і Олексій Бессарабов), одного громадського діяча – досвідченого журналіста, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла, і 12 громадянських журналістів.
