Газета «Новини Городнянщини» стала відомою в Україні завдяки несподіваній ініціативі: переживши окупацію північної Чернігівщини, три тамтешні газети почали виходити єдиним виданням під трьома логотипами. Наразі, за підтримки донорських організацій, «Новини Городищини» змогли відновити самостійне видання.
– З першого місяця масованого російського вторгнення ми припинили свою діяльність, бо видавати газету в окупації не було можливості, – розповіла пресслужбі НСЖУ головна редакторка газети Світлана Томаш. – В умовах, коли не працювали пошта, друкарня, була можливість розміщувати матеріали тільки на своїй сторінці у фейсбуці, що я і робила. Тим часом, колектив був у відпустках за власний рахунок.
Після визволення Чернігівщини, яке настало на початку квітня, у «Новинах Городнянщини» стали думати про можливість знов видавати газету.
– До війни всі наші доходи складалися з коштів від передплати і реклами. Зрозуміло, що за три місяці простою ми втратили всі доходи, не отримали жодної копійки, – розповідає Світлана Василівна. – Коли відновилася робота чернігівської друкарні, ціни папір і друк одразу катострофічно поповзли вгору. Стало зрозуміло, що фінансової можливості виходити окремою газетою немає ніякої.
У складних умовах, коли звичайне життя у зруйнованій окупантами Чернігівщині тільки почало відновлюватися, три колишні районки – корюківський «Маяк», менське «Наше слово» і городнянські «Новини Городнянщини» – вирішили об’єднати свої зусилля для того, щоб відновити вихід друкованого видання.
– У такому режимі ми виходили в травні-серпні. Це була газета з 12 сторінок, спочатку чорно-білих, а потім – у кольорі, – розповідає Світлана Томаш. – За той час, поки колектив «Новин Городнянщини» був у відпустці без збереження заробітної плати, а працювала як журналіст фактично я одна, ми заощадили певні кошти, і тепер із 1 вересня виходимо, як і раніше, щочетверга на 8 сторінках своїм окремим виданням. На жаль, поки що бракує коштів, щоб повернути кольоровий друк.
Із шести працівників, з яких складалася довоєнна редакція, на роботу вийшло четверо: двоє журналістів (включно з головною редакторкою), бухгалтер і верстальниця. Журналіст і верстальниця працюють на пів ставки, але є сподівання, що з жовтня вдасться перевести їх на повну ставку. Одна з тих, хто не повернувся в колектив, – ще одна журналістка, яка виїхавши з двома маленькими дітьми на захід України, поки що залишається там. Також через високі ціни на пальне редакція наразі не має можливості повернути на роботу водія.
– У разі потреби транспорт нам надає Городнянська громада: влада розуміє, що наслідки російської окупації треба фіксувати для історії. До того ж, ми плідно співпрацюємо з міською радою, і вона завжди по можливості закладала в свій бюджет кошти на висвітлення своєї діяльності. Після ліквідації Городнянського району і приєднання його до Чернігівського наша газета – єдине, що зберігає в людях звичне уявлення про Городнянщину. Громада й зараз заклала в бюджет кошти на підтримку нашого видання, але казначейство, на жаль, пропускає ці кошти невеликими сумами і з затримками, – розповідає Світлана Томаш.
Разом із тим, за словами Світлани Василівни, великі можливості відкриває залучення грантової допомоги.
– Ми беремо участь у різноманітних конкурсах, і завдяки цьому отримуємо значну фінансову підтримку, – каже редакторка. – Відчай, який у нас був спочатку, змінився надією. Зараз потроху стаємо на ноги. Незважаючи на шалені ціни на папір і друк, думаю, фінансовий рік закінчимо без боргів. І все-таки оголошуємо передплату на перше півріччя 2023 року. Сподіваюся, що все буде добре!
