Десятки поїздок на передову здійснили Віктор Міллер та Володимир Шляхта з Недобоївців, що на Буковині. Доставляють захисникам необхідні речі та харчі, а населенню прифронтових регіонів – продукти.
Матеріал про них підготувала газета «Хотинські вісті» у межах проєкту НСЖУ «Ми з України!»
«Зазвичай, кожна поїздка має свої особливості, – каже Віктор Міллер, – Під час останньої побували у 12 населених пунктах Донеччини, де воюють хлопці з нашої громади. Доставили їм посилки від рідних, речі, харчі, які зібрали небайдужі жителі сіл. Зокрема, щодо збору гуманітарної до- помоги тісно співпрацюємо з мешканцями Хотинщини».
Волонтери кажуть: велике задоволення отримують від того, що дісталися до всіх земляків, з якими планували побачитися. Бо нерідко це не вдавалося, адже точилися бої.
«Десь двадцять останніх поїздок здійснили в район Краматорська та населених пунктів Слов’янськ, Бахмут, Соледар, Сіверськ, Зайцеве, Часів Яр, Торецьк, Костянтинівка, Дружківка, Святогірськ, Татьянівка – це на Донеччині, а також Надеждіно Харківської та Степове Дніпропетровської областей, – зазначає Володимир Шляхта. – Веземо захисникам все, що вони замовляють, зокрема запчастини, гуму до автомобілів. І, безумовно, домашні хліб та різноманітні страви, консервацію, фрукти. А для тамтешніх місцевих жителів – хліб та продукти. Їх готують і передають небайдужі краяни. Вони, а також земляки, що за кордоном, виділяють кошти на поїздки. Адже лише для однієї потрібно від 16 до 18 тисяч гривень на пальне».
В останні місяці нерідко відвідують військові шпиталі на Донеччині, де лікуються травмовані та поранені українські воїни. Їм необхідні білизна, шкарпетки, сорочки.
«Доставили дві пральні машинки, пральний порошок, а для кухонь – мийні засоби, губки, чимало продуктів. Вони придбані на добровільні пожертви краян. А ще велику допомогу надає німецький благодійний фонд. Від нього на кордоні отримуємо вантажі, які розвозимо до визначених місць», – розповідають волонтери.
Поїздки – сповнені небезпек.
«Коли заїжджаємо до прифронтових зон, – каже Віктор Міллер, – то щоразу бачимо перед собою ворожі літаки і ракети. Неподалік Дніпра одну збили, вона впала десь за кілометр від нас. До Дніпра зазвичай рухаємося без проблем, а як заїжджаємо на Донеччину, немов якийсь тягар лягає на душу, коли чуємо вибухи. У населених пунктах поблизу фронту сирени повітряної тривоги практично не змовкають цілодобово. Місцеві жителі розповідають, що вночі обстрілюють мирне населення особливо інтенсивно».
Безперечно, що під час поїздок є чимало небезпек: і з повітря, і з землі. Пересуваються чоловіки у бронежилетах. Якщо не встигають виїхати з певного місця до початку обстрілу, то доводиться його перечекати.
Запевняють: їздитимуть стільки, скільки буде сил і здоровʼя, бо підтримувати бійців вважають своєю місією.
Нагадаємо, що проєкт НСЖУ «Ми з України!» покликаний розповісти широкій аудиторії про героїзм простих людей у часи війни. До нього можуть долучитися усі ЗМІ.