Киянин Олексій Михайленко – яхтовий капітан. На початок повномасштабної війни в Україні він перебував у Греції і міг би спокійно залишатися за кордоном. Натомість – повернувся в Україну і нині розробляє та виготовляє різне спеціальне обладнання для “спеціальних людей”. Радіє, що його розробки в наших військових у великій потребі, і переконаний у правильності свого вибору. Матеріал про Олексія підготувало видання Obozrevatel у межах проєкту НСЖУ «Ми з України!»
Про війну дізнався від дружини. Як пише видання, на вечір 24 лютого в чоловіка був зворотний квиток на рейс Афіни – Київ, який через початок вторгнення Росії вмить виявився недійсним.
“І я сказав дружині: “Давай щось робити”. Вона запитала: “Ти збираєшся повертатися?” Я відповів: “Так”. Тоді вона уточнила: “Ти впевнений?” – і додала, що все не так, як раніше, що це вже інша війна. А я сказав, що нічого – будемо працювати”.
Доїхати додому було досить важко. Довелося спершу діставатися до Польщі, а звідти – вже в Україну.
Олексій каже, що страху геть не було – тільки чітке розуміння, що саме треба робити. У дорозі стежив за новинами та прораховував варіанти розвитку подій і свої дії.
Коли Олексій дістався Києва, відразу вирушив у фонд «Мир и Ко». Його керівник Мирослав Гай уже воював, тому Олексій взяв на себе координацію діяльності фонду.
Потреби наших військових порівняно з 2014 роком, звісно, змінилися. Хоча було й спільне: знову виник дефіцит і форми, і взуття, але цього разу через величезну кількість добровольців, що вишикувалися у військкомати.
У перші дні повномасштабного вторгнення Олексій віддав військовим всі запаси фонду. Як він сам каже, “вигріб усе, що міг”. Однак “фішка” Михайленка була все ж таки в іншому – у технічних рішеннях, на чому він і зосередився.
“Якби мені запропонували безпроблемний виїзд з України, щоб я міг працювати за кордоном, я б відмовився. Ви що? Гроші ні до чого, на кону зараз все, на кону – Україна. Тому я не маю жодних сумнівів, що я у правильному місці й роблю правильну справу”, – каже Олексій.
Ілюзій Олексій Михайленко давно не має: “Я розумію, що війна надовго, питання тільки, в якій інтенсивності, на яких фронтах. Ми воюємо з дуже ресурсним ворогом. Тож коли я повернуся до основної роботи – не знаю, але зараз за морем навіть не нудьгую… Мені пишуть знайомі греки, питають, коли до них. Я відповідаю: “Приїду, коли переможемо”.
Про героїзм простих людей у часи війни і має на меті розповісти проєкт «Ми з України!». Учасники проєкту – медіа з різних регіонів України – розповідатимуть широкій аудиторії історії людей, які здійснюють героїчні вчинки кожен на своєму місці. До проєкту можуть долучитися всі ЗМІ, які хочуть подавати відповідні матеріали про наших співвітчизників.