Проблеми, з якими в Україні стикалися журналісти та редакції, загострилися під час війни, а, разом і з тим, перед медійниками постали нові виклики. Саме тому сьогодні актуальною є всебічна підтримка колег. Про це ішлося в рамках міжнародної зустрічі в Центрі журналістської солідарності у Львові за участі представників Штаб-квартири ЮНЕСКО, яка пройшла 22 квітня.
У заході взяли участь керівник відділу ЮНЕСКО з питань свободи вираження поглядів та безпеки журналістів Гільєрмо Канела та радниця з комунікації та інформації та заступник секретаря Міжнародної програми розвитку комунікацій ЮНЕСКО Саорла Маккейб.
Голова НСЖУ Сергій Томіленко наголосив, що зараз безпека – це винятковий пріоритет для країни і медіаспільноти в тому числі. З перших днів міжнародні партнери надавали підтримку українським журналістам. Зокрема, й під час зустрічі у Львові передали 25 бронежилетів та шоломів, раніше за сприяння ЮНЕСКО та «Репортерів без кордонів» українською вийшов посібник із безпеки для журналістів.
«Ми презентуємо центри журналістської солідарності у Львові, Івано-Франківську та Чернівцях. На базі обласних організацій НСЖУ розгортається координаційна підтримка журналістів, які опинились у біді. Більшість українських журналістів сьогодні потребують підтримки та асистування», – зазначив Сергій Томіленко.
Гільєрмо Канела відзначив, що вражений відданістю, з якою працюють українські журналісти.
«Моя робота – захист журналістів. Я працюю над цим останні 20 років. Мав можливість спілкуватися з письменником Габріелем Гарсіа Маркесом, який колись сказав: “Журналістика – це найкраща річ, яка взагалі може бути”. ЮНЕСКО хоче зрозуміти, що ми можемо зробити для вас, аби ви продовжили роботу. Те, що ви під час Великодня відкриваєте Центр солідарності журналістів, є дуже символічним. Я не знаю, чи ми можемо більше зробити в організації ЮНЕСКО, але ми точно підтримуємо вас», – сказав він.
У свою чергу, Саорла Маккейб зазначила: надзвичайно важливо приїхати до України, де триває війна. «Так ми виказуємо вам солідарність, що ЮНЕСКО повністю вас підтримує», – підкреслила посадовиця.
Учасники круглого столу розповіли про виклики та власне бачення ситуації з медіа в Україні в умовах війни. Досвідом поділилися й ті журналісти, які були змушені виїхати з зони бойових дій або тимчасово окупованих територій.
Зокрема, секретар НСЖУ, головний редактор видання «Обрії Ізюмщини» з Харківської області Костянтин Григоренко, котрий змушений залишити рідне місто через активні бойові дії, сформулював свої пропозиції щодо допомоги від міжнародних організацій-донорів. Насамперед, він вважає за необхідне спростити процедуру оформлення заявки на отримання допомоги, оскільки в багатьох медіа на окупованих територіях пропала статутна документація. Також він акцентує увагу на технічній та матеріальній підтримці українських журналістів.
«Російська Федерація на окупованих територіях веде шалену пропаганду. В перші дні окупації вони зруйнували телевізійну вежу. Окупанти захопили обладнання та частоту 100,8, де виходять в ефір замість радіокомпанії “Радіо-Ізюм”. В Ізюмі відсутні телебачення та інтернет. Мої четверо колег залишилися в місті. Я веду інтернет-портал та сторінку в соціальних мережах “Ізюмський навігатор”. Це єдиний майданчик, де люди знаходять один одного. Сьогодні це моя головна місія – розповісти, хто виїхав, хто врятувався, хто лишився, і через цей ресурс знайти один одного. Сьогодні багато моїх колег працюють у віддаленому режимі, покинувши окуповані території. Виходячи з практичного боку, я бачу необхідність у технічній допомозі від міжнародних організацій: щоб придбати обладнання для роботи. По-друге, це фінансова допомога, щоб люди отримували заробітну плату та підтримували свої родини. Я перерахував колегам кошти на їхні банківські картки, але вони ними не можуть скористатись, бо банки в Ізюмі розграбовані».
Олег Батурін – журналіст газети «Новий день», а нині переселенець із Херсонської області, який вісім днів провів у полоні російських військових, розповів про зміни в професії з початком війни.
«Наша робота змінилася, набрала гібридних форм. Через те, що цільова аудиторія не має доступу до традиційних медіа, доводилося спілкуватися напряму з людьми, проводити онлайн-конференції, працюючи в телеграмі чи через фейсбук-сторінку. Це також, на мій погляд, є журналістською діяльністю. Журналісти мають працювати, щоб доносити правду. Тому треба робити все для того, щоб вони не почувались покинутими».
Головний редактор газети «Новий день» Анатолій Жупина з тимчасово загарбаного російськими окупантами Херсона також наголосив на важливості інформації під час війни.
«Журналісти нашого видання прагнули працювати, але ми були змушені припинити випуск газети. Укрпошта її не доставляла, припинились фінансові надходження від реклами. Тож, порадившись, почали видавати газету на веб-сайті. Але хтось із місцевих мешканців інформував окупантів про журналістів та активістів. Почались арешти в Херсоні, в районах. Тож мені довелося з родиною виїздити з окупованого міста до безпечного місця. Але інші журналісти, що лишаються в Херсоні, потребують допомоги, передусім фінансової», – сказав він.
Координаторка Центру журналістської солідарності у Івано-Франківську, секретар НСЖУ Вікторія Плахта розповіла, що з перших днів війни її колеги відгукнулися на пропозицію НСЖУ щодо створення координаційної структури для взаємопідтримки та взаємодопомоги.
«Ми започаткували інформаційний марафон “Ми – українці!”. Разом із керівництвом Запорізької обласної організації НСЖУ щодня обмінюємось інформацією про життя наших регіонів та публікуємо її своїх інтернет-ресурсах. Це розповіді про волонтерів, військових, активістів. Також ми збираємо спогади тих, хто пережив жахіття війни, публікуємо щоденники журналістки з блокадного Маріуполя. Голова Донецької обласної спілки НСЖУ Олена Калайтан зараз мешкає в Івано-Франківську, і ми з нею постійно контактуємо. Таким чином наші колеги з різних регіонів України відчувають, що вони не самі», – каже вона.
Утім, журналісти потребують працевлаштування, але місцеві медіа не можуть цього запропонувати. Тож роль міжнародної підтримки в цих питаннях важко переоцінити, підкреслила Вікторія Плахта.
Заступниця редактора національної газети «Україна молода» Ірина Храмова поінформувала, що останній випуск видання побачив світ 23 лютого. Та редакція відчуває зобов’язання перед передплатниками й вирішила відновити друк.
«Але за цей час шалено подорожчав папір. В таких умовах, коли в Україні немає рекламного ринку для друкованих видань і незрозуміло, як буде працювати Укрпошта, вихід газети залишається під питанням. Але друковані видання дуже потрібні в тих районах, де немає інтернету. Очевидно, потрібно створити фонд підтримки друкованих ЗМІ та залучити західні інвестиції. Також потрібно налагодити доставку паперу в Україну не російського виробництва», – сказала пані Ірина.
Співкоординаторка Центру журналістської солідарності у Львові, секретар НСЖУ Ольга Куліш високо оцінила надання українським журналістам комплектів бронежилетів та шоломів, придбаних і доставлених в Україну за підтримки міжнародних партнерів та НСЖУ.
«Ми проводимо тренінги з фізичної безпеки журналістів та журналісток, кожен/на з яких прагне поїхати туди, де йдуть бойові завдання. Це надзвичайно важка робота. Багато із них отримали акредитацію на висвітлення воєнних злочинів та воєнних дій. Але виникає чимало дискусій щодо того, що можна, а що не можна висвітлювати під час війни, що може нашкодити нашій державі. Тому надалі необхідно проводити навчання, щоб журналісти вчились передавати інформацію безпечно для себе і для держави. Все, що вони бачать, стане доказами злочинів російських окупантів після нашої перемоги», – зазначила вона.
Ольга Куліш також торкнулася матеріального боку роботи журналістів та регіональних медіа. На її думку, без фінансової допомоги ззовні буде важко відновити високий рівень української незалежної журналістики після війни.
Членкиня НСЖУ, викладачка журналістики Львівського національного університету Наталія Войтович погоджується: Україна завжди була мирною державою. Викладачі університету не готували військових журналістів, а зараз виникла проблема, коли не всі з них готові працювати в зоні бойових дій.
«Ми не були готові до того, що на нас будуть скидати бомби, що ми можемо стати на міни та розтяжки. Тож необхідна організація спеціальних тренінгів із поясненням не лише того, як треба висвітлювати інформацію про війну, а й як вижити фізично», – розмірковує вона.
Багато журналістів втратили не лише свою професію, а й те, чим могли заробляти гроші: камери, фотоапарати, ноутбуки. Тому підтримка в цьому плані також є дуже важливою, особливо малих редакцій.
Начальник організаційно-фінансового відділу Львівської обласної організації НСЖУ Ярослав Фейло у своєму виступі підкреслив, що серед всіх творчих організацій саме НСЖУ є найактивнішою. Люди хочуть іти в журналістику, вступають до Національної спілки журналістів, це важлива тенденція. Але існує загроза існуванню районних газет.
«Коли ліквідували у зв’язку з реформою військові видання, то саме районки взяли на себе функцію інформування про армію. Ми робили тираж для східних районів. Думаю, в цьому є потреба й сьогодні, але районні газети самі не потягнуть. Треба думати про фінансове наповнення, щоб можна було доставляти ті газети. Ми віримо, що війна закінчиться нашою перемогою, і треба думати, що робити, аби вижила регіональна преса», – каже він.
Теми подальшого функціонування друкованих видань та законодавчого обґрунтування видавничої діяльності торкнувся й авторитетний регіональний журналіст, активіст Івано-Франківської обласної організації НСЖУ Михайло Мазур. Координаторка Центру журналістської солідарності у Львові Богдана Стельмах додає: проблеми медіа, які існували до війни, зараз загострилися. Тож фінансова та матеріальна підтримка є основною для роботи ЗМІ, особливо регіональних, гіперлокальних, які працюють на невеликих територіях.
Голова Львівської обласної організації НСЖУ Ярослав Климович розповів про ініціативи медійників, які допомагають наближати перемогу. Зокрема, це випуск газети «Інформаційний фронт»
«Дуже добра ініціатива Національної спілки журналістів, щоби кожна обласна організація створила групу журналістів, які фіксують злочини Росії. Ми обов’язково повинні передати їх у Гаагу. Якщо ми всі це зробимо, це будуть колосальні докази на Гаазькому трибуналі. Воєнні злочини обов’язково повинні бути покарані разом із путіним», – наголосив Ярослав Климович.
Підсумовуючи зустріч, голова НСЖУ Сергій Томіленко ще раз наголосив: ключові запити, які сьогодні надходять від українських журналістів – це потреба в безпеці під час військових дій.
«Також необхідна окрема програма допомоги (гуманітарна та організаційна підтримка) журналістам, які евакуювалися з окупованих територій та місць бойових дій. Окремий напрямок, який теж потребує виняткової уваги – допомога колегам на частково окупованих територіях, які стали заручниками російських окупантів. Глобальний виклик медіасфери – це заклик до міжнародної спільноти впроваджувати програми економічної стабільності українських медіа та професійної діяльності всіх без винятку журналістів в Україні», – резюмував голова НСЖУ.