Журналістська спільнота виступає проти скасування важливості журналістських посвідчень та спроби народних обранців переглянути статус журналіста за допомогою законопроєкту «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення захисту журналістської діяльності» (№6443 від 17 грудня 2021 р.). Це засвідчують заява Національної спілки журналістів України «Нічого для журналістів без залучення журналістів!» та полеміка за участі професійних журналістів, що розгорнулась у соціальних мережах.
Під репостом статті на сторінці голови Спілки Сергія Томіленка колеги-спілчани висловили свої думки з приводу ризиків, які в разі прийняття закону можуть суттєво вплинути на стан свободи слова в Україні та послабити захист журналістів.
Нагадаємо, що автори законопроєкту (Тетяна Циба, Нестор Шуфрич, Євгеній Брагар, Сергій Швець, Лариса Білозір та інші) пропонують вилучити із Кримінального кодексу примітку, що «Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів».
Більшість медійників не погоджуються з тезою, що «від цього захист збільшиться» голови підкомітету з питань права громадян на інформацію Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Тетяни Циби, яка є головною співавторкою законопроекту.
«Оскільки захищатимуть тих, хто веде журналістську діяльність фактично. Це ж легко перевірити! А от власники «куплених» посвідчень лишаться з пустими корочками», – стверджує вона.
Тетяну Цибу підтримує виконавча директорка Інституту Масової Інформації (ІМІ) Оксана Романюк, яка визнає, що реальними авторами ініціативи є юристи ІМІ. У дописі на своїй фейсбук-сторінці вона виклала свої аргументи:
«Саме на це направлений законопроєкт 6443, який був розроблений юристами ІМІ на основі нашого величезного досвіду захисту прав журналістів. Всіх тих журналістів, фотографів, операторів, які не отримували захисту, бо не мали корочки. І навпаки, тримачі корочки, які купували у відомих всім організацій, могли розраховувати на захист.
… На жаль, правоохоронні органи продовжують практику розподілу суспільства на “касти”, одні з яких мають певні привілеї і, відповідно, додатковий захист від держави, а інші не мають. Однак правопорушення проти журналістів виділено в окремі норми кримінального законодавства не через особливий привілейований статус журналістів, а через важливість для суспільства їхньої журналістської діяльності. Саме журналістська діяльність опиняється під загрозою, і саме в захисті журналістської діяльності є інтерес суспільства.
Тому головне – з’ясувати не наявність в особи посвідчення журналіста, а саме ведення ним журналістської діяльності: саме пов’язаність правопорушення зі збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, інтернет.
Переорієнтування правоохоронних органів зі СТАТУСУ журналіста на ДІЯЛЬНІСТЬ журналістів дозволить, окрім іншого, зменшити кількість справ, в яких особи використовували статус журналіста для реалізації якихось своїх особистих потреб або з іншою метою, не пов’язаною з журналістикою. Також такі зміни дозволять посилити захист громадянської журналістики, коли особи поширюють суспільно важливу інформацію, не маючи спеціального статусу, як, наприклад, відбувається в Криму у зв’язку з діями окупаційної влади проти кримських татар».
В обговоренні проблеми у коментарях на сторінці голови НСЖУ Радниця Комітету ВР з питань свободи слова (народний депутат попереднього скликання) Ольга Червакова слушно цікавиться, як саме закон пропонує визначати статус журналіста?
«Це елемент дерегуляції? Чи це полегшить правоохоронним органам розслідування по 171-й? А як цю норму коментують правоохоронці? Це розв’яже їм руки при розслідуваннях? Питаю без іронії, бо пам’ятаю, що завжди одним з пунктів у слідства було з’ясування достовірності статусу, але з іншого боку не пригадую, щоб такий статус не було підтверджено».
Тетяна Циба пояснює, що «хотілося зосередити увагу правоохоронців саме на журналістській діяльності як кваліфікуючій ознаці, а не на наявності або відсутності певного статусу. При написанні проекту ми співпрацювали з ІМІ, якщо правоохоронці матимуть уточнення – завжди раді».
Журналіст, адвокат, правозахисник і громадський діяч Валерій Макеєв на простому прикладі показує, як насправді за певних обставин можна хибно трактувати положення закону.
«Моїй онуці 6 років. Вона збирає, оброблює та поширює у інтернеті різноманітні розмальовки. Звичайно, дякую за захист її діяльності Вашим законопроектом. Але… чи не є це повною профанацією? Чи маєте Ви уяву, як на практиці важко спонукати поліцію відкрити провадження за журналістськими статтями?», – запитує він, уточнюючи, що сам і перешкоджав онуці під час занять цією діяльністю. «Тепер от переймаюсь – чи не притягне мене до відповідальності. Всі ж складові злочину тепер “на ліцо”. Так що, вважайте це явкою з половиною», – іронізує він.
Сергій Гузь працює редактором видання “Пильний погляд” у місті Камянському в Дніпропетровській області, що спеціалізується на розслідувальній журналістиці та висвітленні виборів. Він пише: «З часів пана Томенка є тільки деградація Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова. А в останні роки ще й постійні спроби знищити законодавчу базу, яка хоча б формально захищає журналістів та полегшує їм доступ до інформації.
А мета законопроекту зрозуміла. Не хочуть вони оформлювати журналістів журналістами, як це передбачено законодавством. Але ж хочуть, щоб їх співробітників з усіляких незрозумілих сайтів захищали, як журналістів. Очевидно, що журналістська спільнота має виступити проте таких ініціатив.
І ще. Якщо вже автори законопроекту вважають, що в країні йде наступ на свободу слова – то треба про це говорити в голос, а не легалізувати у якості журналістів свої ботоферми».
Він додає: «Жоден законопроект, написаний нашими грантоїдами на догоду певним політикам, не відмінить того, що визнано в усьому світі – посвідчень професійних журналістських організацій. Нагадаю, хто не в курсі, що сьогодні в Україні є лише дві журналістські організації, посвідчення яких визнані Міжнародною федерацією журналістів і діють по всьому світу саме як документ, що засвідчує професійний статус журналіста. Це, окрім безпосередньо посвідчень МФЖ, є також посвідчення НСЖУ та НМПУ. І жодні законодавчі зміни цього факту змінити не зможуть».
Авторитетний кримський журналіст, член Секретаріату Національної спілки журналістів Микола Семена вважає згаданий законопроект частиною наступу на журналістів та свободу слова.
«Це викликає підозру, бо чомусь всі негідні справи починають випробовувати на журналістах, – пише він. – Наприклад, раніше запропонували скасувати звання Заслужений журналіст, а решту заслужених залишити. Тепер про посвідчення, але ж знову тільки журналістів. Ну тоді треба ж скасувати всі посвідчення – і народного депутата, і міністра, і всіх чиновників, і прокурорів, і поліції, і жетони всякі, які правлять за посвідчення, і хай і вони ходять і спробують довести, що вони є ті, за кого видають. Це ж абсурд. Це не захист, а позбавлення всякого захисту. Справжній журналіст завжди зв’язаний з виданням, і справжність його підтверджується саме редакційним посвідченням. Не розуміти цього не можна. Тому скоріше за все це свідома диверсія, щоб відволікти журналістів від насущних проблем».
Журналістка Вероніка Журавель від імені спілчан із міста Горішні Плавні з Полтавської області пише емоційно, але щиро: «Ні! – скасуванню важливості редакційних посвідчень! Ні! – наданню статусу журналіста кожному, хто систематично пише репліки і т. ін. в соцмережі. Вимагаємо не послаблювати захист дійсних журналістів! Ніяких депутатських рішень для журналістів без участі професійних журналістів під егідою Національної Спілки Журналістів України!».
Справедливості заради народний депутат Тетяна Циба зазначила: «НСЖУ завжди може проявляти ініціативу. Жодного разу ми не відмовили в опрацюванні теми і внесенні законодавчих змін. Принаймні саме Сергій Томіленко присутній майже на всіх засіданнях на відміну від інших медіа-спілок».
Директорка радіо “На хвилі Корсуня” з Черкащини Галина Добровольська наголошує, що влада має завжди радитися з НСЖУ щодо законодавчих ініціатив у сфері медіа.
«Чудово було б, аби це справді взяли на озброєння сучасні законотворці на постійній основі. І не чекали, доки Спілка проситиметься взяти участь у обговоренні (щоб “не відмовити”), а запрошували, радилися, співпрацювали з НСЖУ конструктивно для розвитку демократії, свободи слова, безпеки медійників», – пише вона.
Сергій Гузь додає, що «не радилися не тільки з НСЖУ, але й з жодною галузевою організацією. Ніхто не подумав про те, що довести свою “журналістську діяльність” набагато складніше, ніж статус журналіста. За якою процедурою це робитиметься і хто має доводити: слідчий чи постраждалий? Я вже не говорю про те, що знімається захист безпосередньо з журналістів під оманливою перспективою захисту “журналістської діяльності”».
Підсумовуючи словесні баталії, голова Спілки журналістів Сергій Томіленко підкреслив: НСЖУ поважає роботу Комітету, однак реальність поки що свідчить про відсутність конструктивної взаємодії парламентського органу з найбільшою медійною організацією України.
«Хочемо, щоб ваш голос – Комітету Верховної ради – на захист прав журналістів та свободи був авторитетним і потужним. Дякую, що запрошуєте на засідання та у робочі групи. Водночас, прикро, що ви одразу реєструєте законопроект, не порадившись із широким колом журналістів та журналістських організацій. Принаймні, після парламентських слухань у 2019 році ви намагалися напрацьовувати проекти із залученням якнайширшого кола експертів. І для мене очевидно, що якщо персонально ви пропонуєте, як автор проекту закону, скасовувати норму, яка напряму стосується НСЖУ, тобто – тисяч наших колег по всій Україні, варто було вислухати наші аргументи…. Сподіваюсь, Комітет і співавтори переглянуть свою позицію. Наша організація завжди готова до коректного діалогу, ви про це знаєте», – резюмував Сергій Томіленко, звертаючись до народного депутата – автора суперечливої законодавчої ініціативи.
PS. У середу, 26 січня, Комітет з питань свободи слова на своєму засіданні обираючи між варіантами відмовитися від суперечливої ініціативи скасування чинної примітки про статус журналіста у Кримінальному кодексі чи продовжити обговорення, запропонував наступного тижня провести дискусію з експертами. Це буде перше публічне обговорення законопроєкту 6443 із журналістською спільнотою, адже його автори реєстрували ініціативу наприкінці 2021 року без залучення журналістських організацій та широкого кола медійних організацій, не виносили свої ініціативи на обговорення робочої групи Комітету з питань свободи слова з втілення рекомендацій спеціальних парламентських слухань з безпеки журналістів.
Нагадаємо, що із запереченнями про перегляд статусу журналіста виступила як Національна спілка журналістів України, так і Комісія з журналістської етики та Українська асоціація медіа-бізнесу.
