Видавати сьогодні газету – бізнес сумнівний. Щодня, по кілька разів на день, до редакції слов’янської газети «Вісті» телефонують обурені читачі, які живуть у селах колишнього Слов’янського району. Передплатники скаржаться на несвоєчасну доставку газет.
Проте, «несвоєчасну» – надто м’яке визначення. Затримки з доставкою газет передплатникам становлять не день-два-три, як було колись. Нині газети по селах нашого району «Укрпошта» доставляє раз на три тижні.
Передплатники цілком справедливо обурюються: «Чому нам не приносять газету, за яку ми заплатили гроші?».
Шкода, що свої обурення люди адресують не за адресою – редакції газети, тоді як питати за це неподобство треба з поштарів. Але багато хто з читачів і досі живе з переконанням, що редакція може, якщо захоче, вплинути на поштарів.
Доводиться роз’яснювати читачам, що нині на «Укрпошту» не можуть впливати не тільки редакції газет, а й навіть Кабінет міністрів України. Така, на жаль, сьогодні реальність.
Реальність сумна: в селах нашого району донецька дирекція «Укрпошти» позакривала відділення поштового зв’язку. Натомість тепер селами їздить поштовий автомобіль – так зване «мобільне поштове відділення».
Їздить цей автомобіль, як розповідають нам сільські передплатники «Вістей», не за графіком, а коли заманеться. По факту – приблизно раз на три тижні. До того ж поштарі не завжди доставляють передплатникам всі примірники газет: подекуди з трьох номерів, що побачили світ, передплатники отримують лише один.
Це результат «реформи», яку проводить у головному поштовому відомстві країни голова «Укрпошти» Ігор Смілянський. Зрозуміло, що він у такий спосіб «оптимізує» витрати. Напевно, без такої «оптимізації» Смілянському не вистачатиме грошей на його мільйонну щомісячну зарплату…
По закону підлості, цю «реформу» на Донеччині почали запроваджувати з початком передплатної кампанії на 2022 рік. Отож вже сьогодні можемо прогнозувати обвал передплатних тиражів більшості видань.
Редакція “Вістей”, звичайно, поділяє обурення своїх сільських передплатників роботою «Укрпошти». Але вимушені визнати: редакція не може вплинути на роботу працівників «Укрпошти», яка не виконує своїх договірних зобов’язань. Хоча гроші за доставку газети «Вісті» «Укрпошта» взяла наперед!
У цій ситуації наша редакція змушена була піти на радикальний крок: тим передплатникам газети «Вісті», які мають претензії до «Укрпошти» через несвоєчасну доставку газети, ми надаємо номер телефону заступника директора філії з розвитку мережі Донецької дирекції «Укрпошти» Оксани Коляденко, щоб люди могли особисто зателефонувати начальниці та розповісти, як працюють її підлеглі . Думаємо, такий зворотний зв’язок допоможе Оксані Миколаївні краще оцінити результати реформ у поштовому відомстві.
По все це я говорив у своєму виступі під час Всеукраїнської онлайн-наради редакторів газет, яку нещодавно організувала НСЖУ. Порушував також питання і про хибну цінову політику «Укрпошти» щодо послуги з продажу газет в роздріб.
Нагадаю: нещодавно газетярі Донеччини отримали від Донецької дирекції «Укрпошти» листа, в якому нас поставили перед фактом, що винагорода «Укрпошти» за продаж наших газет у роздріб у 2022 році складатиме не менше 40 відсотків (нині – 37).
Ми порахували: після того, як заплатимо за друк і папір, як віддамо «Укрпошті» за продаж у роздріб не менше сорока відсотків, як візьмемо собі на збитки не продану «Укрпоштою» частину тиражу, то редакції залишаться якісь копійки, і то, якщо друкарня не підніме тарифи з нового року. А вона таки підніме, бо в поліграфістів теж апетити ще ті!
Звичайно, всі хочуть більше грошей. Але ж в усьому має бути присутнім здоровий глузд та, бодай, якась економічна обґрунтованість. Для прикладу: приватні продавці нашої газети, що реалізують частину тиражу в роздріб, беруть за свої послуги не більше 20 відсотків.
Коли я наводив ці аргументи під час онлайн-наради редакторів, то сподівався, що нас почує керівник «Укрпошти» пан Смілянський, який брав участь у цій нараді. Адже він не раз виголошував, що «Укрпошта» і редакції газет – рівноправні партнери. До того ж він повідомив редакторів, що «Укрпошта» буде підходити до укладання договорів індивідуально з кожною редакцією (залежно від популярності газети, кількості газет для продажу в роздріб, і, отже, попиту на конкретну газету).
Слова пана Смілянського додавали оптимізму та вселяли надію, що поштове відомство дослухається до аргументів редакторів. (Ігор Юхимович завжди гарно й переконливо говорить).
Та не минуло й двох тижнів після тієї наради, як редакції місцевих газет Донеччини отримали листа з Донецької дирекції «Укрпошти» про намір … ще більше підвищити розмір комісії за продаж газет в роздріб. Мінімальний розмір комісії у 2022 році має становити мінімум 42 відсотки! І ніякого «індивідуального підходу»!
Реагуючи на цю парадоксальну ситуацію, НСЖУ звернулася за коментарем до директора департаменту поштових послуг «Укрпошти» Сергія Гречка. Коментар, як на мене, вийшов дещо дивним:
– Дійсно відсоток комісійної винагороди встановлено на рівні 42 відсотки але ж ми відмінили тариф за перевезення роздрібних тиражів в межах області.
42 відсотки передбачають безкоштовну доставку до ВПЗ, це буде відображено в угодах на 22 рік.
Міжрегіональне перевезення коштуватиме 12,5 за кг.,»- «порадував» чиновник «Укрпошти».
Зазначу: коментар пана Гречко лукавий по суті.
Який стосунок мають місцеві газети до перевезення роздрібних тиражів у межах області? У нас же місцева, а не регіональна (обласна) сфера розповсюдження.
Що стосується доставки газет до ВПЗ, то, приміром, редакція слов’янської газети “Вісті” давно доставляє свої газети до ВПЗ без участі «Укрпошти».
Висновок: редакція “Вістей”, швидше за все, не буде укладати договір на 2022 рік з «Укрпоштою» на розповсюдження газет в роздріб, бо запропоновані умови не мають жодного стосунку до принципів партнерства і далекі від економічної доцільності вартості цієї послуги.
Хоча ми добре розуміємо, що, відмовившись від цієї послуги «Укрпошти», втратимо частину своїх постійних читачів.
Кожен редактор газети знає, що під час будь-якої передплатної кампанії тимчасово «губиться» якась кількість передплатників: хтось банально забув оформити передплату, у когось були фінансові труднощі тощо. Саме для таких читачів існує реалізація газет в роздріб: люди або придбавають газети на пошті, або купують їх у свої листонош.
Але «Укрпошта» робить все для того, аби позбавити читачів такої можливості.
Я, редактор місцевої газети з більш як двадцятирічним стажем, останнім часом не раз замислювався над питанням: чому вже давно не пересікаються інтереси видавців газет і «Укрпошти»?
І дійшов висновку: у нас різне бачення своїх функцій.
Більшість редакцій газет досі живуть з переконанням, що ми, газетярі, маємо виконувати свої соціальну та просвітницьку функції щодо інформування населення.
Для «Укрпошти» доставка газет – це частина їх бізнесу. А оскільки цей сегмент їх бізнесу дає невелику норму прибутку, поштарям він не цікавий. Чхати вони хотіли на якісь там соціальні функції. Інша справа – банк! Всі колеги, напевне, чули, з якою мрійливістю розповідає Смілянський про плани поштовиків мати свій банк… А ми тут зі своїми газетами, намов набридливі мухи.
З усього вищенаведеного вимальовуються кілька висновків.
- Як не гірко, але слід визнати: видання газет сьогодні в Україні – бізнес сумнівний.
- Якщо хтось з редакторів бачить краще майбутнє для своїх газет у перспективі бодай на п’ять років, слід якнайшвидше забути про соціально-просвітницькі функції газет.
- Нам треба, нарешті, зрозуміти: «Укрпошта» (в теперішньому її вигляді) не є і не буде нашим рівноправним партнером, бо газети їй не потрібні. Отож порятунок – в організації власної мережі доставки газет (там, де це можливо).
- Якщо друкована преса вмирає (а вона таки відходить у минуле), то чи слід витрачати гігантські зусилля на її порятунок? Схоже, тут доречним буде вислів: «Краще жахливий кінець, ніж жах без кінця».
- Треба розвивати сучасні інформаційні платформи: сайти, телеграм-канали, Ютуб тощо.
- «Укрпошта робить все для того, аби друкована преса в Україні припинила існування. Поки що у пана Смілянського це добре виходить.
Одна «радість»: невдовзі після закриття газет помре й сама «Укрпошта».
А може, її до цього і ведуть?
Директор ТОВ «Медіа група Слов’янськ» Олександр Кульбака
