13 листопада пішов з життя справжній професіонал своєї справи, журналіст та редактор, директор телеканалу “Алекс” Півненко Анатолій Васильович. Про це повідомляє Запорізька обласна організація Національної спілки журналістів України.
Він був головним редактором першої газети Запоріжжя, яка вирушила у незалежне плавання у 1990 році.
Анатолій Півненко потрапив до лікарні у тяжкому стані, перебував у реанімації. Лікарі боролися за його життя, але коронавірус, на жаль, виявився сильнішим.
Багаторічний керівник газет «Комсомолець Запоріжжя», «Миг”, “Наш город», «Суббота+», телекомпанії «Алекс», заслужений журналіст України, член секретаріату Запорізької обласної організації НСЖУ.
23 березня 2021 Анатолію Півненку виповнився 71 рік.
Правління та Секретаріат Національної спілки журналістів України висловлюють щирі та глибокі співчуття рідним та друзям Анатолія Васильовича…
Прощальне слово про Друга
Для мене це – особистий біль і непоправно важка особиста втрата. Толя, Анатолій Васильович Півненко пішов 13 листопада 2021 року у Вічність…
Протягом багатьох років нас зв’язувала не лише Журналістика, що була нашим життям, але і дружні довірливі стосунки. Коли не потрібні ні зайві слова, ні телефонні дзвінки чи зустрічі за графіком, бо ти просто знаєш, є Півненко, і він неодмінно зателефонує чи з’явиться поруч саме тоді, коли потрібно, і порадіє, і підтримає, якщо щось…Мені завжди гріло душу, що це було взаємним розумінням дружніх колежанських стосунків.
Таким Анатолій Півненко був і залишався на будь-яких посадах і для друзів, і просто для добрих знайомих. Завжди намагався допомогти і підтримати, ніколи не відмахувався і не ховався за зайнятістю. Він був Людиною.
А ще він був прекрасним журналістом з ліричною і світлою душею, відчував слово на звук, на дотик, може тому був ще й прекрасним головним редактором, організатором творчого колективу. Його сліди ще довго звучатимуть в Будинку преси, де й нині живе і радує читачів газета «МИГ» – колись – «Комсомолець Запоріжжя», головним редактором якої він був. А на третьому поверсі Будинку преси ще витає дух газети «Наш город», яку саме Анатолій Півненко починав «з нуля» у непередбачувані 90-ті роки минулого століття і зробив її найпопулярнішою в місті…
І в Будинку «Радіо Запоріжжя», на вул. Матросова, 21 (на жаль, немає вже того радіо!) залишився на хвилях ефіру його голос. Головним редактором радіо він працював недовго, але встиг зробити стільки, на що багатьом і десятиліть було б мало.
Його душею, його серцем, його наснагою довгий час жив і телеканал «Алекс» – останнє місце його роботи, його лебедина пісня. Для багатьох журналістів він був не тільки керівником – наставником, вчителем, старшим товаришем…
Анатолій Васильович, Толя Півненко, беззмінний член секретаріату нашої обласної організації Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України, організатор багатьох цікавих справ – творчих конкурсів, фестивалів, благодійних акцій…
Він залишив по собі безліч добрих справ і величезну Порожнечу, яку ніхто не зможе зайняти. Бо він був Незамінним.
Низький тобі уклін за все, дорогий друже і колего Анатолію Васильовичу Півненко. Світла пам’ять, допоки житимемо ми, всі, хто знав тебе, хто перебував в твоїй життєві орбіті! Як невимовно боляче, як важко і гірко…
Співчуття і мужності твоїй прекрасній сім’ї – коханій дружині, улюбленій донці і безкінечно любимому тобою онуку, якого назвали на твою честь. Він продовжує твій шлях на цій землі. Спочивай з миром на терезах Вічності, дорогий друже і колего!
Валентина Манжура, відповідальний секретар Запорізької ОО НСЖУ
КОВІД “КОСИТЬ” НАШІ РЯДИ…
На фото, яке ви бачите, – когорта редакторів обласних молодіжних газет другої половини 80-х. Що не особа – то особистість. Вячеслав Новіков із Харкова, Віктор Чайка із Дніпра, Іван Крайній із Херсона, Олександр Панков із Луганська, Юрій Фадєєв із Сум, ми з Василем Теремком представляли на зональній нарраді у Сумах сектор преси ЦК ЛКСМУ… А крайній праворуч – то Анатолій Васильович Півненко, головний редактор тоді “Комсомольця Запоріжжя”.
Нарада у Сумах для нас із Півненком мала полярні значення: Анатолій Васильович був авторитетним редактором на всю Україну і навіть за її межами, а я тільки робив перші кроки у професії. Але це не завадило нам розїжджатися по домівках друзями.
У Півненка було чому повчитися, його завжди цікаво було слухати. Він завжди мав неординарний досвід роботи. Мав невичерпну енергію й випромінював позитивну енергетику.
Ми жили у різних містах й відповідно, бачились не щодня. Але ми могли один одному зателефонувати в будь-який момент і попросити сприяння в тому чи іншому питанні.
…Останній раз ми зустрічалися на пленумі Спілки журналістів.
І більше, на жаль, не зустрінемось на цій грішній Землі ніколи.
Ковід, трастя його мамі, ковід…
…. Покійному – царство небесне, а рідним і близьким – щирі співчуття!
Сергій Сай-Боднар, завідувач прес-центру інформагентства «Укрінформ»
