Редактор львівського інформаційного сайту Дивись.info Віктор Біщук практично з першого дня війни поміняв клавіатуру редакційного комп’ютера та мікрофон ведучого на ТРК «Перший Західний» на військову форму та автомат. І з цього часу – він боєць 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Матеріал про Віктора вийшов на сайті «Леополіс» у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».
«24 лютого, приблизно о 5 годині ранку, до дружини подзвонила сестра з Харкова з криком в трубці: «Нас бомблять!». Так я дізнався про те, що почалась війна, – згадує Віктор Біщук. – Наступного дня під час обідньої перерви записався в тероборону. А в суботу зранку з речами був в одному секретному місці на околицях Львова. Почалися інтенсивні вишколи, патрулі, наряди, шикування, блокпости, вогневі точки. Удома не ночував місяцями».
Багатьох колег, пише видання, здивувало таке рішення відомого журналіста і ведучого, батька трьох дітей. Та, каже сам герой, його сумління чисте.
«Я зробив для себе цей вибір сьогодні. Можливо, я був би корисніший як журналіст, але я робив свій вибір і несу сам відповідальність за нього».
Він говорить, що єдиним безсумнівним позитивом цієї тричі проклятої війни є знайомства з чудовими людьми. Тільки тут, на війні, видно професіоналізм найвищого гатунку. Банальна фраза, але так і є: війна справді показала справжні обличчя людей, які тебе оточують. І ці обличчя прекрасні!
«Кожне село і місто, кожна Стельмахівка, Снігурівка чи Озерне – це не просто позначки на карті Deep state чи назви у звіті Генштабу. Це ЛЮДИ – найкращі, прекрасні, найсміливіші. Це чорні плями в нашій пам’яті, які завжди ми будемо нести за собою, озираючись, і розуміючи, що тут вже немає чим заповнити. Ось тут вони були поруч і от їх вже немає. Бо віддали своє життя за невідомий нікому населений пункт на півночі Харківської області», – зазначає він.
У практично зруйнованому до щенту Сіверську він супроводжує знімальну група американського телеканалу CNN, яка фіксує звірства, які щодня чинять росіяни всюди, куди можуть дотягнутись. Світ має бачити, що відбувається в Україні – в деталях і крупними планам. І має розуміти, що лише стійкість українців відділяє цивілізацію від російських орків. Якби не фантастична, неймовірна впертість українців – не відступати, не віддавати своє, не здаватись, то так могли б виглядати міста в Східній Європі.
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду
