Черкаський журналіст Василь Марченко свій професійний шлях почав 56 років тому. Він об’їздив всю Черкащину, а заразом практично всю Україну. Продовжує бувати на Сході па Півдні, де точиться війна – як журналіст і волонтер. Саме на його сторінки чекають в газеті «Черкаський край» багато жителів Черкащини. І Василь Іванович укотре доводить, що не у вікових обмеженнях річ, а в фаховості. Матеріал про Василя Марченка підготували колеги із сайту «Прочерк» у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».
Зараз він активно їздить на Схід із волонтерами та готує репортажі.
«Взагалі скажу, що волонтери – люди, які роблять святу справу. Я знаю фермерів, дрібних підприємців. Зараз волонтерство пішло на спад, бо люди збідніли. Не такі запаси вже, та й не все вродило на городах… Продуктів менше. Але якщо їдуть волонтери, то виходять на мене. Адже знають мене ще з 2015 року. Я спершу рахував поїздки, коли було до двох десятків, а потім збився. І врешті я став їздити з групами як волонтер. Свого часу одна з волонтерських організацій причислила мене до своїх рядів. Їду насамперед з волонтерами черкаського козацтва, з Жашківськими, з Золотоніськими, Драбівськими, з Ставищанськими (Київська область) козаками-фермерами», – каже він.
Додає: коли їдеш як журналіст, то є багато бюрократії, регламентних моментів.
«Окрім того, знаю, що багато хлопців не їдуть, бо бояться вручення повісток на блокпостах. А жінки молоді не їдуть, бо малі діти не пускають, хвилюються. Тож молоді не їдуть. А мені вже майже 74 роки, мене там знають, довіряють. Ровесників своїх серед журналістів практично не зустрічаю. Ради справедливості, взагалі не зустрічаю. Я готовий їхати і писати про ці події. Пишу про волонтерів, бійців… Водночас знайомствами і знаннями не пишаюся, селфі не роблю, зараз поіменно нікого під фото не підписую, щоб не завдати шкоди. Знаю, як треба писати. Повторюся, щоб не нашкодити. А рідні і так збагнуть, де їхні бійці воюють і як. Окрім того, наголошу, писати треба так, щоб і собі як журналісту не нашкодити. Якби я хоч раз десь подав щось не так, то думаю мене б не брали з собою в дорогу. Та й інформацією не ділилися б».
Як каже Василь Марченко, нинішні події війни відрізняються від подій 2014 року масштабністю, більшою цинічністю ворога, ординськими ознаками «асвабадітєлєй», великим глумлінням над народом.
«Росіяни хотіли взяти масовістю. Але не думали про якість наших захисників. Ось було відео, де зі мною жартували хлопці, пропонували «дідусеві автомат». То ми з деким із них знайомі з 2015 року. Це хлопці досвідчені, вмотивовані, професійні. І вони дадуть відсіч будь-кому», – ділиться журналіст.
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду.
