Каріна Нечитайло тільки розпочала свій журналістський шлях на радіо, де завжди хотіла працювати. Але з початком повномасштабного вторгнення присвятила себе волонтерству, яким час від часу займалася ще з 2014 року.
Повернувшись 25 лютого зі Львова, де навчається, на рідну Черкащину, Каріна відразу почала шукати, чим допомогти країні, адже, зізнається, просто важко було сидіти вдома і читати новини. Матеріал про колегу вийшов у газеті «Нове життя» у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».
Спочатку журналістка плела маскувальні сітки у рідній школі, але згодом разом із подругою приєдналася до волонтерського центру «Звенигородщина активна». Від березня дівчата день у день проводили весь свій час там.
«Волонтерство рятувало нас морально. Там ми не думали про війну, не обговорювали новини. Ми там відсторонювалися, тому що це давило дуже вдома. А там ми стали величезним дружнім колективом, хоча всі були різні. У нас були люди від 14 і до 42 років, усі працювали дуже злагоджено. Я відчувала гордість за те, що можу бути корисною і таким чином віддячити військовим за те, що я ще досі жива і живі всі мої рідні», – пригадує Каріна.
Волонтерити було нелегко, адже доводилося тягати не лише консервацію, яку приносили люди, а й важкі ящики з продуктами, котрі привозили вантажівками з-за кордону. Після такого «робочого дня» Каріна старалася ще й до ночі навчатися, а вранці – знову у центр, де вона відповідала за відділ побутової хімії, яку збирали та передавали для переселенців та військових.
«Це було дуже важко, але я знала, що волонтерство не покину в жодному разі, тому що це для мене був пріоритет. Якщо у мене є руки, ноги, якщо я ще досі жива, значить, усі сили я маю прикласти для того, щоб допомогти нашим воїнам, які боронять мій спокій», – переконана журналістка.
У кожен пакунок для військових волонтери вкладали записки та листи з милими написами, які могли би порадувати захисників.
«Військових не потрібно жаліти, не потрібно писати їм на кшталт «нам вас шкода», – каже Каріна. – Вони хотіли отримати якийсь позитив, і це ми намагалися їм подарувати».
Нині Каріна Нечитайло повернулася до Львова та до журналістики. Дівчина працює в онлайн-виданні LVIV.MEDIA, де, окрім висвітлення місцевих новин, також пише про війну і те, що з нею пов’язане. Волонтерство Каріна покидати не збирається, хоч часом не завжди вдається доєднатися до якоїсь ініціативи. Журналістка каже, що у цій справі найважливіше – це щире бажання допомогти, з яким не страшні ніякі брудні чи важкі роботи.
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду та разом із усім українським народом воюючи за свободу і незалежність нашої країни.