Ведуча «Суспільного» Анна Чередниченко з початком повномасштабного вторгнення росії з частиною команди відправилася у Львів, аби забезпечувати безперервну роботу мовника. Наразі Анна з колегами продовжують працювати зі студії у Львові.
В інтерв’ю «Главкому» Анна Чередниченко розповіла про перші дні війни і підготовку до ефірів із підвалу, про поєднання волонтерства і журналістики, і згадала про сирники, які рятують від вигорання. Матеріал вийшов у межах ініціативи НСЖУ «Журналісти – важливі!».
«25 лютого о 10 ранку ми прибули до Львова, а за чотири години у мене вже був перший прямий ефір. Тобто ні про яку підготовку не було і мови, у мене було 10 хвилин до ефіру, щоби підфарбувати очі.
Чесно вам скажу, тоді ніхто не думав про те, який має вигляд, це нікого не хвилювало. Глядачі потребували, перш за все, інформації. А далі вже робота налагодилася, зараз у нас вже є час нормально готуватися до ефіру. Дуже часто у бомбосховищі це доводиться робити, але і гримери, і ведучі до цього звикли», – розповідає Анна.
Окрім роботи на телебаченні, журналістка також займається волонтерством. Зізнається: попри те, що вона телевізійник, збирати кошти їй також непросто.
«Дехто може подумати, що оскільки я телевізійник, значить у мене в друзях самі мільярдери і мені досить просто закрити якийсь збір. Це, звісно, не так.
Важливо зазначити, що не слід кидатися на все одразу, намагатися усім, хто звертається, допомогти. Бо потреб завжди більше, ніж можливостей. За моїми спостереженнями, з часом, після початку повномасштабної війни, люди стали менш активно допомагати. Я нікого не засуджую, причин може бути безліч.
Особисто я допомагаю, коли, наприклад, моя знайома людина звернулася, або якщо це для якогось великого фонду, якому я довіряю. Найбільш психологічно важко, коли збираєш гроші і не можеш зібрати потрібну суму вчасно, але розумієш, що від тебе залежить, чи будуть ці гроші зібрані», – розповідає журналістка.
На запитання, наскільки повну картину подій передає обʼєднаний телемарафон чи інші телеканали, зазначає: люди бачать не 100% того, що відбувається. У першу чергу це стосується воєнної історії.
«Я би не казала про викривлення, казала би про те, що нам не все говорять для нашої ж безпеки і безпеки тих, хто нас захищає. Чи правильно це? Я не була на війні, я не працювала у воєнних штабах, тому мені складно міркувати на цю тему. З іншого боку, я за те, щоби ми знали якомога більше», – додає журналістка.
Нагадаємо, що ініціатива «Журналісти – важливі!» має на меті розповісти широкій аудиторії про цінність роботи медійників, ризики і виклики, з якими стикаються працівники ЗМІ, висвітлюючи правду та разом із усім українським народом воюючи за свободу і незалежність нашої країни.
