Наріман Джелял (за паспортом Джелялов) народився 1980 року в місті Навої тоді Узбецької РСР, куди його рідні були заслані під час депортації 1944 року. 1989 року разом з сім’єю переїхав до Криму, навчався в школі Джанкоя. 2005 року закінчив Інститут соціальних наук при Одеському національному університеті та отримав диплом магістра політології. Разом з тим випробував себе в журналістиці, працював ведучим на телеканалі «ATR», кореспондентом республіканської газети «Авдет» та викладав історію і правознавство у Сімферопольській міжнародній школі. Окрім того, займався політологією та входив до складу Меджлісу кримськотатарського народу.
2012 року балотувався до Верховної Ради України по 2-му мажоритарному округу, однак за 11 днів до виборів зняв свою кандидатуру. У листопаді 2013 року, після обрання Рефата Чубарова головою Меджлісу, Джелял став одним із його заступників, очоливши інформаційно-аналітичний відділ.
3-4 вересня 2021 року представники окупаційної «влади» РФ у Криму провели серію обшуків та затримали Джеляла і чотирьох інших кримських татар. Затриманих вивезли з села Первомайське Сімферопольського району у невідомому напрямку. Нарімана Джеляла співробітники ФСБ утримували в наручниках із мішком на голові, чинили психологічний тиск та поводились із ним особливо жорстоко. Згодом ФСБ РФ опублікувало заяву, що Джеляла і його друзів підозрюють у підриві ділянки газопроводу, що стався 23 серпня 2021 біля села Перевальне недалеко від Сімферополя.
Згодом на його арешт звернув увагу весь світ. Так, Генеральна Асамблея ООН в резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна» від 16 грудня 2021 року констатувала, що і щодо Нарімана Джеляла російська влада застосовує тортури для отримання «зізнань» у ході політично мотивованих процесів, практикує викрадання людей. З вимогою звільнити Джеляла виступали президент України, Парламентська асамблея Ради Європи, країни НАТО, ЄС, зокрема США, всі учасники 2-го саміту «Кримської платформи».
***
Судили Нарімана Джеляла разом з братами Ахтемовими – Азізом та Асаном. Пред’явили незрозуміле, одне на трьох звинувачення в підриві ділянки газопроводу. Зрозуміло, що для цього слідчі органи повинні мати свічення, як мінімум, що їх бачили на місці злочину, під час обшуків мали б знайти речові докази, зокрема білінги телефонів, суду мали б бути надані експертні висновки про їх причетність.
Нічого цього в справі нема. Жодного з них не було затримано на місці «злочину», жоден зі свідків також не говорив, що він бачив їх на місці «злочину», в руках слідчих жодних речових доказів. Бо якби це все було, як і має бути за законом, то і слідство, і суд були б зовсім іншими.
У своєму останньому слові на суді Наріман Джелял відкрив причину арешту і суду: «Навіщо ти поїхав на «Кримську платформу»? Почувши цю фразу, я одразу зрозумів, чому маю сидіти, закутий у наручники, з мішком на голові, в оточенні співробітників ФСБ, які змушували мене зізнатися щодо участі в підриві газопроводу. Цілком очевидно, що моя поїздка на саміт «Кримська платформа» – лише привід. Якщо не у вересні 2021 року, після повернення з Києва, то в лютому 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, я був би заарештований і зазнав би тих самих протизаконних дій з боку російських спецслужб. Бо, керуючись своїми внутрішніми переконаннями, не мовчав, називаючи суспільно-політичні явища та події, що відбувалися в Криму з 2014 року, своїми іменами. Називайте окупацію «приєднанням», війну – «спецоперацією», а політичні репресії – «правосуддям» – від цього протиправність, а найчастіше і підлість, мерзенність багатьох нинішніх явищ своєї суті не змінює…»
Отже у вересні 2021 року кримська окупаційна влада вирішила більше не терпіти присутність Нарімана Джеляла в інформаційному полі, не терпіти його дошкульні коментарі, а разом з тим помститися за поїздку в Київ на саміт «Кримської платформи», хоч його і попереджали, щоб не їхав. А «Кримської платформи» окупаційна влада Криму боялася, бо не могла їй зашкодити, бо це є потужний фактор об’єднання світу проти беззаконня Росії, своєрідна антипутінська коаліція. А Наріман Джелял, на відміну від інших, жив у Криму і тому був фактично в руках окупантів.
***
Докази вирішили «вибивати». Прослідкуємо за типовим почерком фальсифікації справи на пустому місці. До Асана Ахтемова відразу після затримання застосовувалися тортури електричним струмом, фізичне та психологічне насильство. Як повідомив адвокат Айдер Азаматов, 3 вересня 2021 року о 23:30 до будинку Асана Ахтемова зайшли люди у масках та камуфляжній формі. Ці люди надягли на Асана пластикову маску, через яку він нічого не міг бачити, наручники, вивели і кудись повезли. Вдома всім сказали, що він нібито зґвалтував якусь дівчину, і його через це забирають. Потім в дорозі вони погрожували, що йому підкинуть наркотики, або ж зброю.
Асана привезли в невідоме для нього місце. Його посадили на стілець обличчям до спинки, ноги примотали скотчем до ніжок, руки до спинки. На вуха наділи дроти, дуже тонкі — за відчуттями схожі на нитки. Асан відчув, що б’ють струмом – секунд 10 тривав розряд струму, потім припиняли і починали ще раз, зробили разів 6-7. У цей час погрожували.
Після цього Асан сказав, що готовий зробити все, що вони скажуть. Однак його знову били в потилицю, знову одягли маску. Вивели і посадили в машину і сказали: «Ми тебе повеземо в ліс, ми добре стріляємо, ти бігтимеш, а ми тебе застрелимо, і скажемо, що при втечі застрелили». Машина зупинилася, маску не знімали. Асан сказав: «Я бігти не збираюся, вбивайте так, я нікуди не бігтиму». Хтозна, може це був якийсь «план Б», запасний варіант, коли на застреленого можна було б повісити що завгодно. А втікав – значить винен. Потім вони знову закинули Асана в машину, привезли в якусь будівлю, спустили до підвалу і почали катувати струмом. Катування продовжували, поки Асан не сказав: «Я підпишу все, що потрібно, все, що треба, скажу», після чого його відвезли до Сімферополя в Управління ФСБ.
Там з одного кабінету до іншого Асана водили слідчі, опитували. Дали дуже багато паперів, які він підписував, не читаючи. За аналогією з попередніми політично мотивованими переслідуваннями, окупаційна влада тривалий час не повідомляла про місце перебування братів Ахтемових і не допустили до них незалежних адвокатів. Процес позбавлення їх волі можна розглядати як викрадення, оскільки не було виконано необхідних процедур (наявність адвоката, інформація про причини затримання та місце перебування затриманого, протокол затримання тощо) та грубим порушенням права на свободу та особисту недоторканність.
3 та 4 вересня у Криму після обшуків затримали Ельдара Одаманова, Асана та Азіза Ахтемових, Шевкета Усеїнова та Нарімана Джеляла, як пояснили пізніше, за підозрою у підриві газопроводу у селі Перевальному. Понад добу про них нічого не було відомо. Як потім виявилось, весь цей час затримані піддавалися тортурам переважно з застосуванням електричного струму.
І тільки 7 вересня російські ЗМІ опублікували відео допиту Асана та Азіза Ахтемових. Безпосередніми виконавцями ФСБ називає Асана та Азіза Ахтемових, а заступника голови Меджлісу Нарімана Джелялова спочатку назвали співучасником, але потім посилили йому звинувачення, незважаючи на те, що в день, коли, на думку ФСБ, вчинявся злочин, Наріман Джелял перебував у Києві та брав участь у саміті. ФСБ показала відео нібито з місця диверсії на газопроводі в Криму та допиту братів Ахтемових. На опублікованому відео не показані особи, які допитують Ахтемових, а також не видно, чи присутній під час допиту адвокат. Обличчя затриманих на відео заблюрені, сам запис змонтований із явними «склейками». Навіть на відео труби газопроводу не видно, чи вона взагалі пошкоджена і яким чином.
Правозахисні організації заявили, що ці відео братів Ахтемових не містять реальних доказів їх причетності до події, тим більше причетності Нарімана Джеляла чи української розвідки. На відео загалом не з’ясовано, чи був взагалі вибух на дільниці газогону, чи мало місце інше пошкодження, і чому підриву не відчули користувачі цим газогоном. Можливо, вибух та пошкодження було лише імітовано?
***
За версією слідства, Наріман Джелял організував контрабанду вибухового пристрою і розробив план «диверсії», а брати Ахтемови отримали вибухівку, зберігали її у себе, а потім заклали під газопровід і підірвали. Що характерно, це було зроблено безпосередньо в день проведення міжнародного саміту «Кримська платформа».
Фахівці-правознавці і експерти Центру прав людини ZMINA (голова правління Тетяна Печончик), проаналізували докази у справі. На думку більшості правозахисників, загалом версія підриву газопроводу до військової частини виглядає безглуздо одразу з кількох причин. По-перше, об’єкт для диверсії обраний досить нешкідливий. Перебої з газом для котельні у серпні – не та проблема, яка б сильно могла вплинути на боєздатність підрозділу окупантів. По-друге, спосіб виконання занадто складний – пошкодити газову трубу такого діаметра не складно без вибухівки, механічним чином. Але слідчим потрібна була наявність вибухівки, що відразу переводить «злочин» в розряд тяжких. По-третє, самі підозрювані – громадський діяч, журналіст та автослюсар – мало схожі на людей, схильних до диверсійних операцій.
Всі ці безглуздя у сумі з тим фактом, що Наріман Джелял брав участь у «Кримській платформі», яка так дратувала російську владу, привели більшість спостерігачів до загального висновку: звинувачення у диверсії – це показова каральна акція. Причому безглуздість звинувачення – не лише від відсутності фантазії, а й для залякування. Мовляв, ми з будь-кого легко зліпимо диверсанта, нас жодні проблеми взагалі не зупинять.
Вже зараз, коли в суді звинувачення подало всі «докази», зібрані в ході слідства, можна судити, наскільки кримінальну справу «підривників» сфабриковано. У справі є ціла низка формальних свідків та експертиз, які були необхідні, щоб установити в суді, що газова труба була справді пошкоджена. Але щодо доказів причетності до цих подій Нарімана Джеляла та Асана з Азізом Ахтемових, їх у кримінальній справі виявилося вкрай мало. Усього три. Усі три легко спростовуються.
Причому, всі вони – це свідчення трьох свідків, саме тих, яким надано статус «засекречених». Тобто перевірити їх ні захист, ні підсудні ніяк не можуть – ці люди дають свідчення суду дистанційно з використанням зміни голосу. І саме помилки в показах цих «свідків» і доводять непричетність до справи наших трьох фігурантів.
Так, свідок під псевдонімом «Байдачний» повідомив, що він кримчанин, який займався приватними перевезеннями з Криму до Херсона та назад. Нібито в червні до нього звертався Наріман Джелял із проханням передати пакет до Херсона його друзям біля кафе McDonald’s. А за кілька днів попросив забрати ще одну посилку з Херсона. Чоловік із посилкою представився «Різою», сказав, що він від Нарімана, передав пакет із речами та пляшку миючого засобу. Потім він показав фотографії двох людей, сказав, що забиратимуть вони. «Байдачний» взяв пляшку в руку і зрозумів, що всередині неї щось ударилося об стінку. Запідозривши недобре, він відмовився брати посилку, а «Різа» йому почав погрожувати. І потім у нього справді виникли проблеми з українськими прикордонниками, а в Криму йому порізали колесо. І все начебто в його свідченнях було гладко, поки його не попросили пояснити, в якій частині Херсона розміщено кафе McDonald’s. Людина, яка здійснює перевезення з Криму до Херсона, легко відповіла б на це запитання. А свідок «Байдачний» – не зміг. Крім того, за показами, він відмовився передати вибухівку в Крим. Як же вона тоді потрапила на півострів?
Свідок під псевдонімом «Данилов» у суді повідомив, що нібито добре знає кримськотатарську мову, нібито знайомий із Наріманом Джелялом близько десяти років. Нібито досить часто перебував поруч із ним і був свідком багатьох телефонних розмов. Одна з таких розмов з якимсь «Різою» відбулася в його присутності, і він чув, як Джелял сказав: «Нормально спрацювали по трубі». І це була не перша розмова з «Різою», яку чув свідок – у попередніх Джелял часто говорив про якусь справу та згадував ім’я Асана.
Характерно, що судді, очевидно, знали, що свідки підставні, бо всяк оберігали їх від запитань захисту. Суд максимально відхиляв питання захисту, але це не допомогло. Свідок під час допиту допустив кілька очевидних ляпів, які показали – «Данилов» не знає елементарних речей з числа повсякденних реалій кримськотатарського руху, а отже не міг перебувати часто поряд із Джелялом і слухати його розмови.
На закінчення було допитано свідка під псевдонімом «Бишовець». Під час судового допиту він твердив, що він нібито кримський татарин і нібито знайомий із Наріманом Джелялом понад десять років. Часто брав участь із ним у різних заходах. Якось одного разу Наріман запропонував йому «підірвати об’єкт інфраструктури», але свідок відмовився. При цьому свідок пояснив свою відмову настільки ідеологічно вивіреними аргументами з арсеналу російської пропаганди, що жодних сумнівів не залишилося – з такою проросійськи налаштованою особистістю Наріман Джелял не зміг би дружити більше десяти років, брати участь у різних заходах і точно не став би пропонувати такому персонажу навіть сходження на Чатир-Даг, не кажучи вже про диверсію. Дуже характерно, що суд не дозволив захисту перевірити, наскільки тісно дружили «Бишовець» та Джелялов. Питання про те, де проживав Джелялов, скільки в нього дітей, якою машиною він їздив – були зняті судом, «бо можуть розкрити особистість свідка». Однак, ці суперечності в доказах «свідків», а особливо старання суду відвести від них всі питання, і говорять про те, що справа була свідомо сфальсифікована слідством при підтримці суду.
***
Однак свідчення трьох невідомих, які виглядають, м’яко кажучи, сумнівно та суперечливо, стали основою всього звинувачення. Жодних інших доказів, які слідство в інших випадках часто використовує, – білінгових даних мобільних телефонів «підривників», записів з камер відеоспостереження, результатів прослуховування – нічого більше, що вказувало б на причетність до аварії на газопроводі Нарімана Джеляла та братів Ахтемових, у суді стороною обвинувачення не було представлено.
Всі ці свідчення притягнуто за вуха. Наприклад, навіть якщо допустити, що в них є дещиця правди, то не зрозуміло, як вибухівка потрапила в Крим, і чому не притягнуто до відповідальності того, хто це зробив? Слова про «трубу» могли стосуватись будь якої труби, а не газової під Перевальним. Згадування імені Асана могло стосуватись будь-якого Асана, бо це досить поширене серед кримських татар ім’я. Отже, це не докази, і слідчі, як і судді, добре це розуміли. Тим більше, що ймовірніше, ці «свідчення» написані самими слідчими та вивчені напам’ять «свідками».
Далі сторона звинувачення стала наполягати на тому, щоб у суді було оголошено свідчення затриманих раніше, тортурованих, але потім звільнених Ельдара Одаманова та Шевкета Усеїнова на досудовому розслідуванні без їхнього допиту в суді. Адвокати наполягали на їх явці в суд. І недаремно – в суді вони заявили, що всі свідчення вони давали під тортурами. Однак, у кримському «суді» на факт застосування тортур до свідків взагалі не звернули жодної уваги. «Суд» також не став розбиратися в обставинах підробки підписів у матеріалах справи. Так можуть чинити лише заангажовані «судді».
***
На жаль, не прояснив ситуацію і розгляд справи у Верховному суді Криму. Під час дебатів адвокат Еміне Авамілєва, громадська захисниця Левіза Джелял, а також підсудні вказали на суперечності та порушення Кримінально-процесуального кодексу Росії в кримінальній справі, наголошуючи на тому, що докази, представлені обвинуваченням, мають бути визнані неприпустимими.
«Сторона захисту вважає, що з огляду на активну громадську діяльність щодо Нарімана Джеляла, як це заведено в ФСБ Росії, вже давно ведуться негласні оперативно-розшукові заходи. Правоохоронні органи не мали жодних проблем у контролі переміщення та прослуховування розмов Джеляла. І якби там були докази причетності його до злочину, їх би неодмінно використали. Відповідь на запитання, чому в матеріалах кримінальної справи тоді немає прямих доказів причетності його та Ахтемових до інкримінованих ним злочинів, досить проста — їх в природі немає», — заявила суду Еміне Авамілєва.
Самі підсудні у виступах на суді свідчили, що до них застосовувалися тортури, всі свідчення вони дали під фізичним і моральним тиском. Крім того, вони вказали на численні порушення під час слідчих дій — відсутність адвоката за згодою, упередженість правоохоронних органів та понятих, суперечності в свідченнях свідків звинувачення. Усі суперечності, пояснили вони, за законом мають трактуватися на користь звинувачених.
«Все це беззаконня почалося з викрадення мене з дому озброєними людьми у масках. Після цього з мене кілька годин знущалися, били струмом, били по шиї та голові, загрожували вбивством, розправою над дітьми та дружиною. У результаті співробітники ФСБ досягли того, чого їм було потрібно — я обмовив себе та своїх друзів, підписав усе, що вони хотіли. Звичайно ж, ці свідчення лягли в основу кримінальної справи саме проти нас. Захист доказав абсолютну неспроможність звинувачення. Ця кримінальна справа є фальсифікованою. Прошу суд дати справедливу оцінку», – заявив Асан Ахтемов.
«Я політв’язень, якого незаконно позбавили волі і помістили в місця позбавлення волі. Особа, щодо якої ФСБ РФ сфабрикували кримінальну справу, а також щодо Ахтемова Асана та Нарімана Джеляла», — заявив у дебатах Азіз Ахтемов.
«Висунуті стосовно мене та моїх друзів звинувачення надумані та політично мотивовані. Матеріали кримінальної справи, свідчення свідків, самих обвинувачених дають об’єктивному та неупередженому суду 100% можливість ухвалити рішення про припинення цієї кримінальної справи. Суд мав усі підстави визнати більшу частину поданих доказів неприпустимими, проте не зробив цього… Ми вже переконалися, що слідчі у своїй роботі знехтували законом та совістю», – заявив Наріман Джелял.
Фактично, справа в суді розвалилася, і закон вимагає в таких випадках повного виправдання обвинувачених, але упередженість «суддів» не дала їм змоги визнати цей факт. «Судді» визнали винними у скоєнні диверсії на газопроводі в селі Перевальному, а також у контрабанді та зберіганні вибухових речовин. Джелялу призначили покарання у вигляді 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму і штрафу 700 тисяч рублів. Асана Ахтемова засудили на 15 років до колонії суворого режиму і штрафу 500 тисяч рублів. Азіз Ахтемов отримав 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму й також має сплатити штраф у розмірі 500 тисяч рублів.
Захист Нарімана Джеляла і братів Ахтемових ще раз подав апеляційні скарги і, як повідомила його дружина Левіза Джелял, вона буде розглянута 19 липня 2023 року у третьому апеляційному суді загальної юрисдикції в м. Сочі.
На думку адвоката Миколи Полозова, «ця справа базується на фальшивих доказах. У такий спосіб ФСБ сфальшувала справу».
Голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик зауважила, що свідки під час розгляду справи не могли відповісти на уточнювальні запитання, пов’язані з перевіркою їхніх свідчень. 90% питань від захисту «судді» знімали. «Колегія суддів» не могла бути безсторонньою, оскільки незаконних «суддів» Віктора Зінькова та Сергія Погребняка розшукують українські правоохоронці за статтею про державну зраду, а інший «суддя» Олексій Козирєв незаконно прибув в Крим з Росії. Вона назвала цей вирок «безсиллям окупаційної влади», яка намагається зламати мирний спротив кримськотатарського народу тимчасовій окупації.
«Цей вирок ухвалено, щоб ще більше залякати кримськотатарський народ, тих людей, які не приймають тимчасової окупації Криму, щоб ще більше взяти півострів під контроль Росії», – сказав Голова Меджлісу Рефат Чубаров.
Очільник української Прокуратури АРК Ігор Поночовний зазначив, що всі факти злочинів РФ та російської адміністрації в Криму фіксуються в кримінальних провадженнях. Прокуратура АРК оголосила про підозру окупаційним «слідчому» та «судді» за це незаконне кримінальне переслідування кримчан. Їхні дії кваліфіковано як порушення законів і звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України). Поночовний повідомив, що у травні цього року його відомство спільно з громадськими організаціями скерувало до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду чергові докази систематичного переслідування кримських татар на окупованому півострові за політичними, етнічними та релігійними ознаками. До цього повідомлення ввійшов також кейс Нарімана Джеляла та братів Ахтемових разом з доказами того, що вони зазнали тяжких фізичних і психічних страждань під час утримання під вартою.
Крім того, 27 членів Парламентської асамблеї Ради Європи із семи країн-членів РЄ підтримали декларацію Верховної Ради про тривалі політичні переслідування кримських татар на окупованих територіях України. Серед цих країн – Естонія, Латвія, Німеччина, Данія, Азербайджан та Польща.
***
Про упередженість слідства та суду говорить ставлення правоохоронних органів до журналістів, рідних та близьких затриманих та обвинувачених. Коли 3-4 вересня біли затримані 6 громадян, понад добу про них нічого не було відомо. Десятки людей, серед яких родичі, журналісти та адвокати, зібралися біля будівлі ФСБ з вимогою дати інформацію про викрадених. Які б були дії чесної відкритої влади? Так, вона б дала обґрунтовану відповідь на всі питання, чим і зняла б проблему. В Криму ж цього не могли зробити в ті дні, бо справа ще лише фальсифікувалась, «докази» вибивали тортурами. Тому «влада» мовчала, а бійці ОМОНу затримали понад 50 людей, що прийшли на бульвар Франка. В тому числі безпідставно були затримані журналісти «Кримської солідарності» та «Граней.ру» Айдер Кадиров і Нурі Абдурешитов, які мали посвідчення своїх редакцій. Вони були доставлені до «Залізничного» та «Центрального» відділу поліції, їх звинуватили в невиконанні вимог співробітників поліції та порушенні правил поведінки при надзвичайних ситуаціях.
***
Тим часом 11 травня 2023 року незаконно засуджених Нарімана Джеляла і братів Ахтемових в очікуванні нового апеляційного суду перевели в побудоване в Сімферополі спеціально для потреб ФСБ СІЗО №2.
«У новому ізоляторі явно концентруються ув’язнені за політичними статтями (зокрема, екстремізм, тероризм, диверсія, держзрада, участь у добровольчих батальйонах) та затримані жителі Херсонської та Запорізької областей», – написала Левіза Джелял. Вона повідомила, що у СІЗО №2 зіткнулися з проблемою передачі продуктів харчування. За її словами, тут забороняється передавати ув’язненим олію, сир, молочну продукцію. Але найабсурднішою є заборона передачі питної води, що в літній період є важким випробуванням. Крім цього, в камеру заборонили передавати кип’ятильник, щоб не можна було прокип’ятити проточну воду. Усі ці обмеження суперечать правилам внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів кримінально-виконавчої системи, затверджені наказом Мін’юсту РФ.
Жорстокі умови утримання у новому СІЗО вже позначились на здоров’ї Нарімана Джеляла. Раніше у нього загострилося захворювання – міжхребцеві грижі. Зараз, як повідомила його дружина, у нього з’явилася набряклість стоп та варикозне розширення вен на обох ногах. «Це є наслідком того, що вже впродовж 40 днів Наріман, як і інші ув’язнені з цього СІЗО, перебувають 16 годин на день на ногах (з 6 год ранку до 22 год вечора) без дозволу сісти або прилягти на ліжко». «Подібний режим прирівнюється до тюремного режиму або режиму штрафного ізолятора, але, мабуть, для кримських тюремників такий режим є «належними умовами тримання під вартою», – розповіла дружина політв’язня.
Вона додала, що Наріман все такий самий спокійний і незворушний, морально стійкий. Попри всі складні випробування, яким його піддають незаконно і несправедливо, гідність і величезна сила волі залишаються непохитними. Кримськотатарський політик та активіст залишається відданим своїм життєвим і моральним цінностям, які сповідує, наголосила його дружина.
За останніми даними Представництва президента України в Автономній Республіці Крим, Росія незаконно утримує 182 кримських політв’язнів, серед яких 116 кримських татар.
Інформаційна служба НСЖУ
