У матеріалі Центру прав людини Zmina журналіст і колишній політв’язень Владислав Єсипенко викриває злочинне ставлення до своїх обов’язків Андрія Козара, який в Криму очолює Громадську спостережну комісію – орган, який створений для контролю за дотриманням прав людини в місцях позбавлення волі: СІЗО, колоній, в’язниць, ізоляторів тимчасового тримання тощо.
Однак, стверджує на власному досвіді, справжня робота Козаря полягає у створенні «позитивного фону» навколо СІЗО та колоній окупованого півострова, та у приховуванні злочинів окупаційного режиму проти ув’язнених, в тому числі журналістів.
Владислав Єсипенко наводить доказ: «У 2021 році під час відвідування СІЗО-1 він (Козар – авт.) зайшов в камеру, де я сидів, з групою співробітників Федеральної служби виконання покарань, яка незаконно створена в Криму, які все фільмували. Коли я заявив про системні катування ув’язнених, він спокійно відповів, що це наклеп і «не нужно наговаривать». Виявляється, Козар «не бачив» під час своїх інспекцій до кримських місць несвободи жахливих умов утримання і тортур – повного ігнорування переповнених камер, коли в камерах, розрахованих на 12 осіб, перебувало щонайменше по 20 в’язнів. «Його ніколи не хвилювали катування: на прямі заяви про системні тортури ув’язнених він взагалі не звертав уваги, а у своїх звітах писав, що «умови відповідають нормам», а скарги «не підтверджуються».
У 2022 році СІЗО-1 Сімферополя було у два поверхи забито українськими військовополоненими, яких систематично били та застосовували до них шокери. Козар знову «нічого не помічав». Про це, зокрема, свідчить щорічна доповідь ОНК за 2022 рік, яка охоплює період масового утримання українських військовополонених та цивільних заручників і в якій ці умови названі «відповідними до норм».
«Не бачив» Козар і смертельних випадків через ненадання медичної допомоги.
Козар вже кілька років поспіль забезпечує медійне прикриття для звірств окупантів. Владислав Єсипенко наводить резонансні випадки, коли звіти ГСК по Криму ігнорували кричуще порушення прав політв’язнів. Це стосується громадянської журналістки Ірини Данилович. Через ненадання медичної допомоги в СІЗО-1 Сімферополя її стан здоров’я критично погіршився, вона перенесла отит та інсульт, повністю втратила слух на ліве вухо і постійно відчуває сильні мігрені. Попри офіційні заяви комісії про «задовільні умови», батько Ірини неодноразово наголошував, що Козар особисто знав про її хворобу.
В ув’язненні у політв’язня Тофіка Абдулгазієва розвинувся туберкульоз, він втратив понад 30 кг і впав у кому. Водночас у відкритих публічних звітах окупаційної Громадської спостережної комісії Криму (ГСК), яку очолює Андрій Козар, немає жодних згадок про критичний стан здоров’я чи катування Тофіка Абдулгазієва. Адвокати називають це системним ігноруванням з боку «спостерігачів» на чолі з Козарем.
Громадянський журналіст Амет Сулейманов — людина, яка має інвалідність через критичну серцеву недостатність і яку навіть за російськими законами заборонено утримувати під вартою. Під час перебування Сулейманова в СІЗО-1 ГСК під керівництвом Козаря не ініціювала його переведення до лікарні, попри реальну загрозу життю.
Політв’язні Сервет Газієв та Олександр Сізіков тяжко хворі політв’язні. Газієв переніс мікроінсульт, а Сізіков має інвалідність через втрату зору. Комісія зазвичай рапортує про «наявність ліків», хоча незалежні адвокати заявляють, що ув’язнені не отримують навіть базової допомоги.
Владислав Єсипенко, журналіст, колишній політв’язень стверджує: «Як бачимо, Андрій Козар своїми діями та бездіяльністю фактично сприяв катуванню та жорстокому поводженню з українськими політичними в’язнями. Засудженими незаконно. Водночас станом на червень 2026 року Андрій Козар досі не перебуває під жодними санкціями ні від України, ні від закордонних партнерів».
Інформаційна служба НСЖУ
