Власкори телеканалу «Інтер» працюють 24/7 в Запорізькому регіоні. Завжди знімають наслідки російської агресії, а також виїжджають на прифронтові території. Детальніше про специфіку роботи на Запоріжжі спеціально для НСЖУ розповів в інтерв’ю тележурналіст Сергій Вендін.
– Як часто ви їздите на зйомки в прифронтові території?
– Зазвичай ми знімаємо наслідки рашистської агресії. Там де є постраждалі цивільні. Це вже така буденність, але 2-3 рази на тиждень стабільно виїжджаємо «в поля».
– Куди крайній раз їздили? Чим запамʼяталась ця подорож?
– Нещодавно їздили на Донеччину, у Сіверськ. Ближче додому. Я народився у Бахмуті. Сіверськ десь за 15 кілометрів від мого міста.
За все своє життя я у Сіверську бував лише один раз до війни, і то проїздом. Ми знімали історію про допомогу волонтерів жителям прифронтових населених пунктів – розповідь про волонтера з елементами кантрісайд-сторі.
Зйомка запам’яталася людьми, які живуть поруч за два кілометри до лінії фронту. Це відстань танкового пострілу, який почуєш, коли вже поруч десь прилетить снаряд. Люди постійно живуть у такій небезпеці, але знаходять у цьому мороці й приводи для усмішок. Мені взагалі подобається переповідати історії звичайних людей, які опинилися один на один з війною та без зброї в руках.
– Що найважче у таких поїздках?
– Найважче – це дістатися необхідного населеного пункту. По-перше, це дуже дорого. Лише на бензин під час поїздки до Сіверська витратили 4000 гривень. По-друге, це складний і недосконалий процес узгодження перепусток. По-третє, безпекова ситуація безпосередньо на місці. Тишу будь-якої миті може перервати артилерійська канонада, тому треба завжди тримати в голові можливі маршрути для відступу, шукати безпечні місця, де тебе не видно з повітря.
– Чи є у вас напрацьовані лайфхаки – як працювати в таких умовах швидко і ефективно?
– Зазвичай знімаємо одразу вдвох. На камеру та телефон. Щоб привезти гарний матеріал за короткий проміжок часу, журналіст має трохи стати оператором, а оператор журналістом. Так більше встигаєш відзняти. А невдалі кадри вже на монтажі виправлять (сміється).
– Чого ви потребуєте, щоб поліпшити свою продуктивність в таких умовах?
– Від НСЖУ хотілося б роботи з військовими над поліпшенням узгоджувальних процедур, довідкової інформації щодо пресофіцерів на конкретних напрямках, з якими можна було у телефонному режимі домовлятися про роботу на тій чи іншій ділянці. Якщо ж дивитися у майбутнє, то непогано б було надати можливість телевізійникам брати тимчасово старлінки для прямих включень з майбутніх деокупованих територій.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Дар’я Зирянова
