Виступ Лутфіє Зудієвої, кримської журналістки та правозахисниці, членкині Національної спілки журналістів України, на правозахисному онлайн-форумі НСЖУ «Судилища над свободою слова в Криму: ціна журналістської роботи»
Вітаю вас із Криму. Дуже важливо і дуже тепло відчувати, що долі наших колег завдяки таким зустрічам продовжують залишатися у полі зору. Дякую особисто Сергію Томіленку за цю працю. Вірю в те, що рано чи пізно це призведе до їхнього звільнення. Я також хочу побажати усім вам сил у роботі, без якої неможливо встановити справедливість. Я вірю в те, що журналістика змінює світ і разом з вами працює над звільненням наших колег.
На жаль, з моменту нашої останньої зустрічі список ув’язнених журналістів у Криму знову збільшився. На даний момент ми знаємо про 18 заарештованих журналістів у Криму, які співпрацювали з різними медіа. 17 з них, на жаль, вже етаповані з Криму і утримуються у в’язницях і колоніях, розкиданих по всій Росії. 15 із них вже засуджено до тривалих термінів позбавлення волі, наприклад, до 19 років ув’язнення. Це дуже дуже великий термін.
Сьогодні колеги говоритимуть і говорили про те, що можна робити для їхнього звільнення. Я ж спробую дуже коротко, дуже стисло розповісти вам про те, що саме зараз відбувається з кожним з них, бо, на мій погляд, це дуже важливо.
Азіз Азізов перебуває в ув’язненні з березня 2024 року. Наразі його етапували з Сімферополя до Ростова-на-Дону. Але ще до цього він повідомляв, що йому морально важко перебувати в новому Кримському штрафному ізоляторі, який був відкритий уже після 2022 року. В цьому місяці у справі Азіза відбулося перше судове засідання.
Рустем Османов, як і Азіз, був заарештований у той самий день і зараз теж перебуває у Ростові-на-Дону. В суді також почалося слухання його справи. Вони обидва висловили незгоду зі звинуваченнями у терористичній діяльності і наголошують, що опинилися у в’язниці за свою роботу і за свої переконання.
Вілен Темер’янов в ув’язненні з серпня 2022 року. Наприкінці 2023 року повідомляв, що втрачає зір у СІЗО Ростова-на-Дону, і його також турбують періодичні болі в шлунку. Потребує допомоги лікаря-стоматолога.
Ірина Данилович в ув’язненні з квітня 2022 року. Її стан особливо турбує нас, тому що вона жінка і тому що в колонії, де вона зараз перебуває у Зеленокумську, це у Ставропольському краї, вона повністю втратила слух на лівому вусі після отиту, а лівий бік тіла – німіє після мікроінсульту. Її також турбують серцеві і головні болі.
Владислав Єсипенко в ув’язненні з березня 2021 року. Це єдина людина, яку не етапували з Криму. Він наразі перебуває в колонії в місті Керч, де він відбуває свій термін, але адміністрація перешкоджає виходу Владислава за умовно-достроковим звільненням. Він постійно отримує якісь формальні відмови щодо цього.
Асан Ахтемов в ув’язненні з вересня 2021 року, абсолютно сфабрикована справа. Перебуває у в’язниці із суворими умовами утримання в так званому Владимирському централі. Це тюрма з найбільш суворими, з найбільш жорстокими умовами утримання. Він повідомив про погіршення здоров’я. В нього також впав зір через брак світла в камері. Почали боліти коліна, майже усі зуби розкришилися. І наприкінці цього місяця його знов планують етапувати в іншу колонію, але ні дружина, ні адвокат не знають, куди саме.
Осман Аріфмеметов в ув’язненні перебуває з березня 2019 року. Зараз він у в’язниці Мінусинська Красноярського краю, де схуд на 22 кілограми. Його перевели в суворі умови утримання, де не дозволені дзвінки родині. Тобто він не може телефонувати, хоча має таке право згідно з російським законодавством. Але з якої причини йому не дозволено, нам це невідомо. Ми вважаємо, що це такий тиск на Османа, тому що він навіть у тюрмі продовжує свою роботу журналіста і пише дуже дуже сильні, потужні тексти про те, що відбувається у Криму.
Ремзі Бекіров ув’язнений з березня 2019 року. Наразі перебуває в колонії в Республіці Хакасія, це дуже далеко від Криму. Також схуд на 15 кілограмів. Наглядачі психологічно тиснуть на політв’язня. Вони забороняють наближатися до ліжка в денний час. Він уже сім разів був у штрафному ізоляторі, але це відбувається через якісь формальні причини – не привітався зі співробітником, не вдягнув шапку тощо. Зараз також перебуває в суворих умовах утримання вже два місяці.
Руслан Сулейманов ув’язнений з березня 2019 року. У травні його поставили на облік за «схильність до втечі та нападу». Руслан – учитель фізики, журналіст, але його поставили на облік «за схильність до нападу». Це якось в голові не вкладається, але ось як є. Він зараз у Верхньоуральську Челябінської області, отримав дві догани за те, що сидів на ліжку.
Рустем Шейхалієв ув’язнений з березня 2019 року, у травні цього року його етапували до в’язниці Єнісейська Красноярського краю. Він розповів нам, що після приїзду наглядачі забрали в нього всі особисті речі, щоб так тиснути на нього.
Дуже хвилює нас Амет Сулейманов, ув’язнений з березня 2020 року, повідомляє про постійні болі в серці. Він – у в’язниці у Владимирі. Це там само, де Асан зараз перебуває. Амет страждає від високого тиску, і була така новина у цьому місяці, що в Криму його зняли з черги на операцію із заміни серцевого клапана, яку планували йому провести за кілька років до його ув’язнення і арешту. І це дійсно загрожує його життю, але нічого для порятунку Амета зараз не робиться. Йому відмовляють у дзвінках рідним, і він листується з ними лише звичайною поштою.
Ернес Аметов ув’язнений з жовтня 2017 року, у травні цього року його етапували в колонію у Вологодській області за понад 2000 кілометрів від дому.
Марлен (Сулейман) Асанов ув’язнений з жовтня 2017 року, перебуває в селищі Сосновка Республіки Мордовія. Це також далеко від Криму. Його сім’я домагалася переведення його ближче додому, до Криму, але у серпні цього року суд у повному обсязі відмовив політв’язню в переведенні в колонію ближче до Криму.
Тимур Ібрагімов ув’язнений з жовтня 2017 року, зараз перебуває в виправній колонії в Рязанській області. Рік тому повідомляв, що йому потрібно терміново замінити очний імплант. В нього, на жаль, нема одного ока, і він користується імплантом, але в умовах колонії це неможливо. Він поскаржився на погіршення зору, просив також медичної допомоги, але не отримав її.
Сервер Мустафаєв, дуже відомий усім нам колега, наш друг, ув’язнений з травня 2018 року, перебуває в колонії в Тамбовській області, де у нього погіршилися проблеми із зором. А все це з’явилося вже після арешту, коли його взяли під варту. І зараз перебуває в суворих умовах утримання через тяжкість статті, тобто через те, що його звинуватили у терористичній діяльності. Через це він не може продовжити навчання на юридичному факультеті, куди вступив на початку 2023-го року. Він також стоїть на обліку як схильний до екстремізму.
Сейран Салієв, ув’язнений з жовтня 2017 року, на кінець листопада вже чотири місяці перебуває в суворих умовах утримання в колонії в Тульській області. Приводом для цього стали 22 стягнення, які йому вписали з жовтня 2022 року по лютий 2024-го року. Колонія характеризує Салієва як злісного порушника, хоча за його словами, наглядачі, які працюють у цій колонії, навіть пару слів ніколи йому не сказали, тобто в нього бездоганна поведінка. Його вже кілька разів поміщали в штрафний ізолятор, також вилучили переклад Корану. Також дуже сильно зіпсувалися в нього зуби і погіршився зір.
Тобто велика проблема, яку ми зараз бачимо щодо наших колег – це те, що вони не тільки втрачають свободу, вони втрачають своє здоров’я, втрачають найкращі роки свого життя. І, можливо, ми можемо якось принаймні домагатися того, щоб до журналістів могли забезпечити доступ незалежних лікарів, доступ омбудсменів інших країн, можливо, третіх країн. Щоб ми розуміли, що з ними відбувається, і могли допомагати їм і якось впливати на стан їхнього здоров’я.
І, завершуючи, мені хотілося б також сказати, що у лютому цього року в моєму будинку теж було проведено обшук. В мене вилучили ноутбук і телефон. Повернули їх тільки через три місяці. У підсумку на мене порушили вже чотири адміністративні справи, і всі вони – через журналістські тексти, через дописи про політичних в’язнів, про моїх колег, про людей, долі яких я вивчаю у Криму.
На жаль, переслідування журналістів у Криму триває. Але наша робота – наша спільна робота, тому що в Криму ще дуже багато журналістів працює, – ця робота триває також. І я вірю, що так, як зараз, буде не завжди.
Онлайн-форум «Судилища над свободою слова в Криму: ціна журналістської роботи» Національна спілка журналістів України провела 11 грудня 2024 року за підтримки шведської правозахисної організації «Civil Rights Defenders».
За даними НСЖУ, в полоні Російської Федерації перебуває щонайменше 31 медійник.
Підготувала інформаційна служба НСЖУ.
Дискусія з цього приводу: