Від кінця лютого цього року Фінляндія дедалі виразніше чує голос української громади, яка регулярно організує й проводить мітинги, пікети та інші заходи на підтримку своєї країни у війні проти московських окупантів. І в столиці, і далеко від неї, як, приміром, в Оулу, фінська преса інформує про акції українців. Журналісти пишуть також про волонтерський рух і життя сімей, яким надано тимчасовий захист у Європейському Союзі, розповідають про долі втікачів від війни тощо.
Теми війни на Європейському континенті, гарантування безпеки держав, які лежать на берегах Балтійського моря, економічних санкцій до держави-загарбника актуальні нині ще й тому, що Фінляндія 15 травня оголосила про рішення вступити до НАТО.
«Саме того дня, коли офіційний Гельсінкі поширив цю новину, українці та їхні однодумці з інших країн провели в середмісті Оулу пікет, яким, зокрема, підтримали й тверді наміри Фінляндії та Швеції стати членами оборонного Північноатлантичного альянсу, – повідомила учасниця акції, президент фонду «Журналістська ініціатива» Людмила Мех. – Наші краяни пройшли центральними вулицями з синьо-жовтими прапорами, з написаними різними мовами антивоєнними плакатами й гаслами, що засуджують збройне вторгнення в Україну агресивної сусідньої держави. Фінляндія, як і Україна – сусідка «імперії терору». Отож рішучість народу Суомі, його бажання убезпечитися від войовничої московської орди цілком зрозумілі. Українці на своїх масових заходах дякують іноземним партнерам за допомогу в боротьбі проти рашистів, з вірою в перемогу співають «Ой у лузі червона калина…», виконують Гімн України. А ще всіляко популяризують свою батьківщину як гідну представницю великої сім’ї європейських народів».
Нещодавно в Оулу, місті, яке стане культурною столицею Європи 2026 року, українська дизайнерка й художниця Ірина Демчук, презентувала власну виставку картин на тему війни. «Кожна моя робота, – розповідає вона, – це крик про страхіття на рідній землі. Наприклад, мої «Соняшники» – то відгук на прохання українців до НАТО закрити небо від російських ракет і бомб… Ще один крик душі – картина «Маріуполь – місто духів». У часи цих страшних випробувань переконуєшся: ми незламна нація». Про культурну подію повідомили як місцеві, так і українські медіа («Голос України» – стаття «Картини з емоцій війни»).
Працівники фінських ЗМІ зацікавлені через особисті контакти з українськими колегами, зокрема представниками Національної спілки журналістів України, більше розповідати про країну, яка нині на передовій оборони цінностей цивілізованого світу від зазіхань кремлівського злочинного режиму.
Пресслужба ВБФ «Журналістська ініціатива»
Фото Сергія Шевченка
