Два останні роки стали серйозним випробуванням для українських медіа: коронавірус, пандемія, локдаун. Чимало хто з них не витримали скрути і припинили існування. А яка ситуація з литовськими медіа? Чи допомагає їм держава та як удається зберегти довіру аудиторії? Про це в ексклюзивному інтерв’ю виданню «Тусовка» розповіла генеральна директорка публічної телерадіокомпанії «Литовське національне радіо і телебачення» ЛРТ Моніка Гарбачяускайте-Будрене.
Нагадаємо, ЛРТ має статус публічного закладу, що належить державі на правах власності. Близько 75% його бюджету становить фінансування з державного бюджету Литви. Решту коштів компанія отримує від комерційної діяльності.
— З 2021 року Сейм Литви встановив знижену ставку ПДВ у розмірі 5% для електронних газет і журналів та інших періодичних видань, що видаються в електронній формі (раніше застосовувалася ставка ПДВ у розмірі 21%), – каже Моніка Гарбачяускайте-Будрене. – Під час пандемії уряд замовляв у ЗМІ різні рекламні кампанії. Крім того, бюджет Фонду підтримки преси, радіо та телебачення у 2022 році збільшився на півмільйона євро. Це було зроблено вперше за десять років.
Але загалом держава у зв’язку з пандемією не надавала і не надає цілеспрямованої підтримки ЗМІ.
– Розкажіть, будь ласка, як змінився медіа-ринок Литви за останні роки? Чи готові до цих змін журналісти? А читачі?
– Напевно, головна тема тут — як ЗМІ борються за увагу та час читачів у сповненому інформаційного шуму середовищі. В результаті ЗМІ конкурують не тільки один з одним, але переважно з соціальними мережами, цифровими платформами, такими як Netflix і так далі. Литовські телевізійні канали хоч і зберігають за собою звання найпопулярнішого ЗМІ, але поступово втрачають свою аудиторію – дедалі більше людей взагалі не дивляться телевізор. Те ж саме можна сказати і про радіо. Загалом, усе менше людей дивляться потокове телебачення (не лінійне), зате все активніше шукають інформацію в Інтернеті. У Литві дуже слабка преса та сильні портали новин. Вони ведуть боротьбу за ринок і доходи з глобальними конгломератами – Google, FB та іншими – і змушені шукати нові джерела доходів: портали давно орієнтовані на контент-маркетинг. Читачам часто пропонують суміш рекомендованих текстів, контент-маркетингу та звичайних журналістських статей, де перші два типу переважають. Останніми роками новинні портали стали приділяти більше уваги платному контенту і все частіше стягують плату за свої статті. В результаті громадські ЗМІ стають якісною безкоштовною альтернативою, що дуже дратує комерційні медіа.
Проте коло авторів та талантів у Литві обмежене. І, на жаль, комерційні ЗМІ майже не інвестують у журналістські розслідування та якісний контент. Дедалі більше журналістів працюють над створенням контент-маркетингу.
Ще одна велика тема, пов’язана з пандемією, — фрагментація суспільства загалом. Сьогодні маніпулювання громадською думкою стало головним каталізатором фрагментації та поляризації суспільства. Основними двигунами цього процесу є зацікавлені групи (часто маргінальні), політики. В обхід ЗМІ політичні сили можуть фабрикувати новини та розповсюджувати брехню, мобілізуватися, розпалювати невдоволення у соціальних мережах та за допомогою інших каналів. Так, колишній правлячий Союз «селян» та «зелених» будував свою передвиборчу кампанію та політичну комунікацію загалом на конспірологічних теоріях про ЛРТ. Це призводить до загальної недовіри до всіх традиційних джерел інформації. ЗМІ стають дедалі вразливішими, а довіра до них у Литві впала до рекордно низького рівня.
У минулому Литовське радіо та телебачення були головним об’єктом нападок популістів та маргіналів, а сьогодні усі великі ЗМІ сприймаються як вороги. Журналісти зазнають переслідувань не лише в інтернеті, а й у реальному житті. Сьогодні під час роботи у громадських місцях литовським журналістам також іноді доводиться приховувати, що вони є журналістами. Те, що вже кілька років відбувається у Франції та Нідерландах, де журналісти громадських каналів зазнають агресивних атак, стало реальністю й у Литві.
– Який проект ви, як генеральна директорка ЛРТ, вважаєте найбільшим успіхом 2021 року? Що, навпаки, було найважче?
– Найбільшим успіхом я б назвала те, що ми благополучно пережили другий карантин, з великим успіхом вакцинували більшу частину нашого персоналу, а пандемія коронавірусу не зупинила наші трансляції. Навпаки, ми посилили наш контент, представивши нову годинну теленовинну програму нового формату «Важлива година», нову дискусійну програму «Литва говорить», а також посилили редакції радіо та порталу новин.
Складність полягала в тому, що пандемія ще не закінчилася, а журналісти мали багато роботи, багато з них були перевантажені. Їм доводилося висвітлювати не лише ситуацію з коронавірусом, а й інші кризові ситуації, такі як міграційна криза, відносини з Китаєм тощо. Ми згадуємо 2021 як напружений рік, рік, в якому не вистачало діалогу. Виникає питання, як відобразити так зване «інше»)), думку (антивакцинаторів), не вводячи в оману решту аудиторії. Що можуть зробити ЗМІ для залучення до діалогу ворожо налаштованої аудиторії?
Вперше журналісти зіткнулися з неприємною реальністю, коли свою професію необхідно приховувати від своїх співгромадян, які тобі загрожують і навіть штурхають. ЛРТ завжди захищало і захищатиме своїх журналістів та свободу слова.
– Свобода слова та політики: чи можливий між ними консенсус?
– Політики та ЗМІ перебувають у постійній напрузі: у якомусь сенсі вони все меншою чи більшою мірою залежать один від одного, щоправда, політики менш залежні від ЗМІ, оскільки поширюють свої повідомлення через онлайн-канали. Необхідно розуміти, що свобода слова – це цінність, за яку треба боротися щодня, і що не можна розслаблятися. Політики завжди намагатимуться звузити рамки свободи слова (останні випадки – під прикриттям охорони персональних даних обмежити інформацію про політиків та громадських діячів, накласти заборону журналістам працювати на кордоні тощо), а ЗМІ завжди повинні це відстоювати та заохочувати громадськість це робити. Це постійна напруга та боротьба.
– Відомо, що в Литві модель фінансування громадського мовника – одна з найпередовіших у Європі. У чому її особливості?
– Поточна модель фінансування ЛРТ діє з 2015 року. Відрахування з державного бюджету ЛРТ безпосередньо залежать від державних податків, зібраних позаминулого року. Відрахування з державного бюджету розраховуються автоматично як фіксована процентна ставка від прибуткового податку з населення та акцизних зборів.
З 2021 року відрахування з державного бюджету ЛРТ становлять 1% податку на доходи фізичних осіб та 1,3% акцизів. Крім того, закон передбачає, що сума асигнувань, виділених ЛРТ, не може бути меншою від асигнувань державного бюджету, виділених ЛРТ у 2019 році. Державні асигнування не можуть переглядатися урядом щороку.
Ця модель фінансування забезпечує незалежність ЛРТ від політичного впливу, економічного лобіювання та захищає незалежність редакції. Тому ЛРТ зіткнулася з багатьма спробами поставити під сумнів її легітимність або змінити її.
Ця модель може бути прикладом для інших країн. Вона гарантує незалежність, не вимагає адміністративних витрат і більш прийнятна для суспільства, оскільки не тягне за собою прямих витрат. Модель також дозволяє громадським мовникам заздалегідь планувати свій бюджет та діяльність.
– Які у вас взаємини з Асоціацією інтернет-ЗМІ, і чим закінчилася історія з її скаргою до Єврокомісії з приводу фінансування ЛРТ?
– Асоціація інтернет-ЗМІ, що об’єднує комерційні портали новин delfi.lt, 15min.lt і lrytas.lt, а також компанію All Media Lithuania, що керує телеканалом TV3, у 2020 році звернулася до Європейської Комісії зі скаргою на порядок фінансування Литовського національного радіо та телебачення.
На наш погляд, мета скарги представників комерційних ЗМІ до ЄК полягає в тому, щоб скоротити фінансування ЛРТ та обмежити портал, хоча він не конкурує за доходи з комерційними ЗМІ.
ЛРТ насамперед прагне відображати різноманіття думок та надавати якісну, достовірну інформацію всім верствам суспільства за всіма доступними для аудиторії каналами.
Для успішного виконання своєї місії важлива доступність контенту ЛРТ – ось чому в останні роки ми приділяємо так багато уваги розвитку порталу новин LRT.lt, куди ми інтегруємо контент радіо ЛРТ та телевізійні програми.
Для нас важливо охопити всі верстви суспільства, зокрема молодь, для якої інтернет-ЗМІ часто є єдиним джерелом новин. Ми сподіваємося, що Європейська Комісія враховуватиме той факт, що через розвиток технологій ситуація сучасних ЗМІ різко змінилися – інтернет-канали так само важливі, як радіо та телебачення, тому обмеження можливості мовника поширювати інформацію за допомогою порталу серйозно обмежило б доступ до аудиторії та право громадськості знати.
Ми також хочемо наголосити, що навіть портал LRT.lt, який успішно нарощує свою аудиторію, не створює конкуренції комерційним ЗМІ щодо доходів. ЛРТ своїм рішенням у 2019 році відмовилася від комерційної реклами на порталі LRT.lt. Це рішення також було закріплене у Законі про ЛРТ, який набув чинності у 2021 році.
– Чи висвітлюють литовські медіа російсько-українську війну, яка триває 8-й рік? Як ви вважаєте, що було б цікаво литовським читачам (глядачам) дізнатися про Україну?
– Аудиторію в Литві завжди цікавили події в Україні і тому на всіх трьох майданчиках ЛРТ — телебаченні, радіо та порталі www.lrt.lt — ми регулярно висвітлюємо події в Україні, спілкуємось із політологами та експертами, які оцінюють геополітичний контекст.
Уважно слідкуємо за ситуацією, пов’язаною з агресією з боку Росії та її стратегічними намірами. Читачів цікавить майбутнє України, її геополітична орієнтація, чи увійде вона до НАТО. Наші журналісти неодноразово виїжджали не лише до Києва, а й на схід України.
У 2020 році портал LRT.lt представив документальну мультимедійну розповідь про життя на лінії фронту «Україна: Сіра зона» журналіста ЛРТ Бена Герджюнаса.
У рамках проекту “Рентген новин” ми неодноразово аналізували випадки дезінформації у контексті України.
Нещодавно наша журналіст Юрга Бакайте побувала в Україні та привезла звідти кілька статей щодо реформ тощо.
Редактор російської гілки LRT.lt Наталія Зверко днями підготувала інтерв’ю з українською письменницею Вікторією Амеліною, яка провела літературний фестиваль у Донецькій області у містечку під назвою Нью-Йорк.
На порталі LRT.lt ми публікуємо тексти про Україну на різні теми з міжнародних ЗМІ: : Svoboda, Radio Free Europe Radio Liberty, співпрацюємо з Hromadske.
Спілкувалася Людмила Макей
Фото з фейсбук-сторінки Моніки Гарбачяускайте-Будрене
Авторка дякує за сприяння в організації матеріалу головному редактору інформаційного порталу «LithuaniaTribune» Русланасу Ірзікявічюсу.
Матеріал підготовлений у рамках проекту «Стимул для незалежної журналістики в регіонах України», який реалізовують Національна спілка журналістів України, Центр Східно-Європейських студій (Вільнюс) та Литовська спілка журналістів.
