В Івано-Франківську відбувся студентський марафон «Життя змінило нас, ми змінимо життя». Організував захід Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ за сприяння театру кіно «Люм’єр», у приміщенні «Гранд-кафе» якого власне й відбулося дійство.
Участь у заході взяли працівники ЦЖС, місцеві медійники, викладачі та студенти кафедри журналістики Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила, журналісти-ВПО й студенти-переселенці, котрі тимчасово проживають в обласному центрі, слухачі Школи журналістики Івано-Франківської обласної спілки журналістів. Хвилиною мовчання вони вшанували пам’ять загиблих на війні журналістів, захисників та захисниць, котрі віддали своє життя в боротьбі за рідну землю.
–Війна змінила життя кожного з нас, але вона не змогла вбити нашу внутрішню силу і надію. Ми, віддані ідеалам миру, любові й гармонії, продовжуємо рухатися вперед. Ми усвідомлюємо: поки людина не здається, вона сильніша від долі. Ми знаємо: майбутнє належить нам, і разом ми зможемо зробити його кращим та більш милосердним. Україна завжди була, є і буде в наших серцях», – наголосила координаторка Івано-Франківського центру журналістської солідарності, відповідальна секретар Івано-Франківської обласної спілки журналістів, заслужена журналістка України Вікторія Плахта.
Вона розповіла про роботу Центру та результати його діяльності за два роки функціонування та подякувала всім, хто долучається до співпраці, надає різнобічну допомогу медійникам-переселенцям та їхнім сім’ям. Зокрема, висловила вдячність ректору Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігореві Цепенді за сприяння в проведенні фахівцями університету для журналістів-ВПО тренінгів, консультацій із психологічної підтримки. Вже два роки поспіль психологи університету надають таку допомогу медійникам безкоштовно.
У межах програми студентського марафону «Життя змінило нас, ми змінимо життя» медійники та студенти з числа внутрішньо переміщених осіб, котрі проживають в Івано-Франківську, розповіли історії свого життя до і після війни, поділилися спогадами, мріями та бажаннями.
–З дитинства захоплююся заходом Сонця. До війни, коли поїхала на навчання до Харкова, міста, про яке мріяла з дитинства, я не забула про своє захоплення. Тим паче, що мені пощастило з кімнатою на восьмому поверсі гуртожитку. Щовечора я затамовувала подих від краєвиду, коли стіни заливало багряне світло. Пам’ятаю, як покликала своїх друзів, аби вони залишили всі свої справи і сіли зі мною дивитись у вікно. У кожного були різні думки, а повітря в кімнаті вже тоді було напруженим. У той момент ми бачили останнє мирне небо. Наступного ранку Сонце не зійшло… Замість нього я прокинулася від вибухів, а життя поділилось на до та після. Сподіваюся, колись я повернуся до того, на чому закінчила, моя часова петля розв’яжеться, і життя буде давати нові шанси щодня, – поділилася спогадами і мріями Олександра Борзьонок із Харківщини, студентка-другокурсниця кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила.
–Коли я покинула свою домівку і переїхала, мені було важко розмовляти, була знервована. Щоб ви зрозуміли: людина, як дерево – вона росте корінням у своїй землі. І ось його виривають, та дерево ще живе. Але де воно повинно прорости?! Багато переселенців так сьогодні живуть – їх вирвали з рідної землі. Сподіваюся, ми скоро повернемося до своїх домівок. Дуже вдячна журналістській спільноті, Центру журналістської солідарності за допомогу та підтримку. А вам, майбутні журналісти, хочу сказати: ви приходите у чудову професію – чути, бачити, фіксувати та доносити інформацію до людей. Завжди працюйте самовіддано і завжди говоріть правду!», – сказала Віра Ільїна, журналістка з Краматорська Донецької області, заступниця головного редактора газети «Технополіс».
–Коли ти дитина в часи війни – це насправді найстрашніше. Дорослі люди – вони вже сформовані. Війна впливає на світосприйняття дітей, вона їх формує. Так чи інакше, ми всі доторкнулися до цього страшного слова – війна. Зі свого боку вбачаю найголовнішу цінність і завдання бути рупором голосів тих досвідів, які переживають люди, пов’язані з війною. Завдання спільноти – чути ці голоси, не оминати їх і пам’ятати, – зазначила Яна з Курахового Донецької області, студентка-другокурсниця кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила.
Своїми життєвими історія також поділилися Анна Пащенко з Василівського району Запорізької області, студентка-першокурсниця кафедри журналістики Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, та Марина Трубнікова, журналістка з Ізюма Харківської області.
Вікторія Плахта та асистентка Центру Богдана Засідко вручили кожному із промовців пам’ятні обереги з українською символікою.
Ведучі марафону – відомі журналісти Прикарпаття, спілчани Мар’яна Мазур та Любомир Белей зачитали також уривки зі спогадів студентів-переселенців, зібраних й опублікованих Центром журналістської солідарності в рубриці «Юність, обпалена війною».
Поміж виступами медійників-переселенців та студентів-ВПО учасники марафону мали нагоду почути виступи відомих українських артистів. Гостями заходу були телеведучий, співак, переможець 11-го сезону талант шоу «Голос Країни» Сергій Лазановський, та артист Івано-Франківської філармонії імені Іри Маланюк Ігор Чепіль (син Ігоря – Андрій Чепіль – загинув поблизу села Роботине на Запоріжжі. У квітні цього року йому виповнилося б 30 років… Два сини артиста, Віталій та Орест, продовжують службу в ЗСУ). Також серед гостей – ВІА ТРІО у складі Ірини Дитко, Марії Петруняк та Ірини Соляник. А ще з авторським віршем «Не хочу (війна)» виступила слухачка Школи журналістики Івано-Франківської обласної організації НСЖУ Марія Грицишин.
Завершився захід уривком із вистави «Україна у вогні» за твором Олександра Довженка у виконанні акторів «Дитячої театральної майстерні» під орудою Олексія Лейбюка, який зіграв роль Акіли у фільмі «Памфір».
Вікторія Плахта подякувала директорці театру кіно «Люм’єр» Лідії Шкрібляк за сприяння у проведенні студентського марафону та багаторічну співпрацю, артистам, колегам-ведучим, а також усім присутнім – за активну участь у заході.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Богдана Засідко,
Івано-Франківський Центр журналістської солідарності
