Сага «Журналістка покоління Х» – цикл із чотирьох романів: «Мрія», «Син», «Спецпропагандисти – кілери війни» та «Столиця неба». Авторкою є подільська журналістка і письменниця Тетяна Редько. Рукопис увійшов до числа переможців Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Романи».
Роботи на конкурс «Коронація слова» подаються інкогніто, журі оцінює їх, не знаючи імен авторів. Тетяна Редько обрала для себе псевдо «Мавка». Чому «Мавка»? Бо вважає, що прийшла у світ, аби віддавати! Віддавати те, що залишиться з людьми. У чотирьох книгах простежується історія кількох поколінь українців, через які проходить шлях України від 90-х років та виходу з «Імперії зла» і до нинішньої боротьби за незалежність під час повномасштабного вторгнення рф.
Головна героїня роману журналістка, як й авторка, пережила клінічну смерть, отримала дар передбачення. Події відбуваються у 12 країнах, зокрема в Україні. Серед героїв і героїнь книг – пілоти, видатні жінки, журналісти, розвідники, люди інших професій. Багато сюжетів засновані на реальних фактах, а Вінниця названа «столицею неба» – містом, де розташоване серце Повітряних сил України.
Факти збиралися протягом десятків років життя у журналістиці, а потім Тетяна Редько опрацювала їх вже як письменниця. Про що й розповіла у Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого в Києві, презентуючи книги.
Тетяна Редько часом іде такими дорогами, де інші зупиняються. Слухає людські історії, вловлює деталі, ставить запитання, які не всі наважуються формулювати. Так кажуть про медійницю колеги і друзі, відомі особистості під час презентації.
А сама Тетяна нагошує, що журналістика для неї професія, яка давно перетворилася на спосіб життя.
–Хочу сказати всім журналістам: пишіть, бо такий фактаж, який можуть зібрати журналісти, не збере ніхто. Книга – це велика розкіш, ніби виростають крила і ти можеш літати, де хочеш і куди хочеш, описуючи побачене, намріяне. У журналістиці ж ти цього собі дозволити не можеш, бо відповідаєш за кожен факт, слово, цифру. Незалежна журналістика – це «нульовка» життя, нею треба жити. І, маючи великий фактаж та досвід, все можна і потрібно передавати в книгах, – упевнена Тетяна Редько.
У розмові для НСЖУ пані Тетяна каже, що книги їй дали крила, завдяки яким можна літати і бачити багато з того, що набуто досвідом, і на цій основі подати героїв і героїнь, які живуть тепер уже своїм життям на сторінках роману.
–Україна бореться і ми живемо в час справжніх Героїв і Героїнь. Поряд з Героями. Завдяки Героям, – наголошує співрозмовниця. – А мені лише випала честь писати цей героїчний літопис України.
Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко, однокурсник Тетяни Редько, згадав слова їхнього викладача в контексті події.
–Тетяні вдалося пройшла шлях від студентки журфаку, журналістки-розслідувачки, яка безстрашно бралася за складні теми, успішної керівниці великої медіа структури до визнаної письменниці, – зазначив Олег Наливайко. – Наш шанований вчитель Володимир Здоровега колись казав, що сильний журналіст не може бути успішним письменником і навпаки. Але Таня змогла з власних публіцистичних матеріалів створити ґрунтовний роман про професію і нашу Батьківщину, спростувавши твердження викладача.
– Ми починали разом у другій половині 80-х, тоді формувалося нове покоління журналістів. Таня дуже швидко показала, що задаватимете тон. Вона бралася за складні теми. І робила їх так, що читач не міг залишитися байдужим, – каже відомий медійник, заслужений журналіст України і автор багатьох книг, Сергій Сай-Боднар.
Секретар Національної спілки журналістів України Олександр Харченко, висловив думки про те, що поєднувати журналістику і письменництво – це особливий талант і він дається обраним.
Письменниця наголошує, що її тексти – це реальність, яку вона бачила: війна, людські долі, професійні будні тих, хто щодня ризикує життям. Документалістика не холодна, а просякнута емоцією.
Особливе місце в досвіді Тетяни Редько посідає час, коли вона навчалася в рф. Там пізнала з середини, як готують пропагандистів, як працює агентура, як створюють наративи для маніпуляцій. Ці знання вона переносить у книги та матеріали, щоб читач розумів, як формуються інформаційні війни. Бо пропаганда – це система. Студенти вчилися не на абстрактних прикладах, а через практику, через те, що відбувалося навколо них. Йдеться про реальні кейси та завдання, які вони виконували щодня.
– Я бачила, як формується агентура, – каже авторка книг. – Не через чутки, а на власні очі. Як привчають до певного мислення, як створюють «лояльних» до систем, і як потім використовують для контролю над інформацією та людьми. Це не міф, не якась «страшилка», а методична робота, яка існує в реальному житті. І якщо ми хочемо протистояти дезінформації, потрібно знати ці механізми. Досвід і став основою книги «Спецпропагандисти – кілери війни».
Досліджує письменниця тему ядерного озброєння, яке знаходилося в Україні, через призму подій і людей, зрадництво теж не оминула увагою. Втім, переповідати книги невдячна справа…
У словах Тетяни Редько постійно чується велика повага до земляків і своєї великої родини– понад сто осіб. Багатьох торкнулася повномасштабна агресія рф: чотирнадцять із них тримають зброю в руках проти російських військ.
–За рівнем стресу журналісти – серед перших у світі, – каже Тетяна. –Ми працюємо з подіями, які змінюють людське життя. А ось як письменниця працюю з художніми текстами. Натомість журналіст не має права вигадувати. Тому відповідальність за слово для мене не є формальністю.
Всі, хто знає Тетяну, говорять про її вимогливість, передовсім до себе. Навіть рідні підкреслюють, що вона уважна до найменших дрібниць. Дизайн книги виконувала невістка Олена, професіоналка своєї справи.
– Ми довго обговорювали, який вигляд повинні мати книги, щоб було стильно й сучасно: шрифти, кольори, – каже Олена. – І я розумію, бо її книги, це не просто текст, а цілісний світ.
Довідково. Тетяна Редько – українська письменниця, має звання «Заслужений журналіст України», членкиня Національної спілки журналістів України, співзасновниця медіахолдингу і перша заступниця головного редактора газети «33-й канал», головна редакторка «Молодіжної газети Вінниччини». Має вищу військову освіту, офіцер запасу.
Людмила Мазнова, інформаційна служба НСЖУ
Фото Лариси Портянко
