Журналісти, як і військові та всі українці, мають наближати майбутню перемогу – кожен на своєму фронті. Про це заступник командира з морально-психологічного забезпечення Луцького батальйону тероборони, секретар Національної спілки журналістів України Володимир Данилюк розповів в ефірі програми 12 канал (Волинь).
«Мої колеги-журналісти мають розуміти, що це воєнний час, ми працюємо зовсім в інших умовах. Колись був лозунг: «Базіка – знахідка для шпигуна». І це вірно: не повинно бути зайвої інформації. Є чіткий перелік, що можна повідомляти і що не можна, в тому числі, в соціальних мережах та на приватних сторінках. Заборонено вказувати найменування наших військових частин, місця дислокації або номери. Навіть якщо ви помітили якогось російського шпигуна або диверсанта – не треба про це повідомляти в соцмережах. Бо ворог буде знати, що його розкрили, замаскується і зникне. Діяти треба інакше: повідомити компетентним органам, які його будуть супроводжувати або знешкоджувати», – зазначає він.
Володимир Данилюк наголошує: журналісти мають ще раз усвідомити: зараз усі на війні. Просто одні в формі, інші в студії чи бліндажі.
«Але треба розуміти: зайве, навіть сказане з найкращих намірів, може бути використане ворогом. Не треба казати, куди влучила ракета, бо це допоможе ворогу ще влучніше стріляти», – пояснює він.
Чи можна вірити телеграм-каналам, які з’являються, як гриби після дощу?
«Можна і фейковий телеграм зробити, це сьогодні нескладно. Питання в тому, хто що говорить. Навіть представники офіційних органів влади мають десять разів подумати, що вони заявляють, і чи це потрібно. Є приклади, коли люди говорять зайві речі, на які їх ніхто не уповноважував», – відповідає секретар НСЖУ.
Володимир Данилюк дав декілька порад для журналістів, які сьогодні перебувають на передовій інформаційного фронту:
«Для окупантів усі – і українці, і навіть не українці – це вороги, яких вони знищують. Вони знищують навіть закордонних журналістів, прекрасно знаючи, що там працюють медіа зі США, Європи та інших цивілізованих країн. Слід розуміти, що на фронті вони не будуть дивитися, що ви – журналіст. Навпаки, іншого кольору бронежилет може зробити вас додатковою мішенню. У мирний час ми спілкувалися з журналістами, які працювали в тимчасово окупованому Донецьку в 2014 – 2015 роках. Їхній рецепт – максимально злитися з іншим населенням, бути схожим на нього, щоб вас не ідентифікував ворог. Хоча певна ідентифікація все ж має бути, але розумна, щоб наші знали, що ви – журналіст, а ворог бажано щоб про це не знав».
Як журналістам працювати в містах, де зараз перебуває ворог і точаться бої?
«У Національній спілці журналістів України розгорнутий спеціальний центр. Вони контактують, допомагають, зв’язуються з закордонними колегами, система працює. Головне – самому журналісту не втрапити в ситуацію, коли потім будуть великі проблеми у нього та всіх інших».
Чи потрібно журналісту придбати захисне спорядження – каску і бронежилет?
«Хай би був бронежилет, тільки де ви його купите? Армія, в першу чергу, має бути забезпечена. Звичайно, і журналісти також. Але їх (бронежилети – Ред.) просто неможливо купити. НСЖУ співпрацює з міжнародними організаціями, які готові надавати захисне спорядження для українських працівників медіа. Просто Європа і весь світ не очікували, що Путін буде діяти таким чином. Люди займались іншими темами: дороги будували, реконструкції музеїв проводили і так далі. Тому вийшла така ситуація.
Звичайно, треба, щоб в українських журналістів були бронежилети й каски з написами PRESS. Та скажу чесно як журналіст і як офіцер тероборони: якби в мене був один бронежилет і стояв вибір сьогодні, кому його віддати – я віддав би солдатові».
Злочинів Росії проти журналістів мають бути розслідувані негайно, під час війни. Бо журналіст, за словами гостя програми, – це не зовсім цивільна людина.
«Ви створюєте потужну інформаційну зброю, яка допомагає українській державі перемогти. Ви маєте розуміти, що ви теж – ціль для ворога. Не будьте ціллю! Будьте маневрені, будьте захищені, патріотичні, відповідальні. Виконуйте свою роботу і знайте, що журналісту не можна потрапляти в полон, як і кожному солдату», – каже він.
Володимир Данилюк закликає колег – журналістів і блогерів – якісно робити свою роботу і не наражати на небезпеку інших.
«Допомагайте нам, військовим, підіймати патріотичний дух. Він і так несамовито високий. Але показуйте хороші історії, приклади допомоги, хапайте за руку спекулянтів і мародерів, допомагайте сім’ям, які залишились у скрутній ситуації, де чоловіки зараз на фронті. Це дуже потрібно і дуже важливо. Навіть у рідкісні хвилини відпочинку, які є у солдатів та офіцерів, вони переглядають новини, дивляться соцмережі. Для них важливо знати, що на їхній рідній вулиці все добре, що вдома старенькій мамі є кому занести хліба», – говорить він.
Є багато позитивних прикладів, які вмотивовують. Волонтери печуть і привозять для тероборони хліб і не беруть за це гроші. В загонах територіальної оборони служать чоловік і дружина, які недавно одружилися, батько з сином. Це все добровольці, які прийшли свідомо. Такі історії піднімають бойовий дух.
«Не треба мислити великими категоріями, стратегічними завданнями. Зроби маленьке добро – і це буде користь. Добро помножиться, і буде в нас перемога. Я в цьому переконаний», – резюмував заступник командира з морально-психологічного забезпечення Луцького батальйону тероборони Володимир Данилюк.
