Тиск і переслідування журналістів, які часто призводять до обмеження або навіть придушення потоків суспільно важливої інформації та самоцензури, все ще спостерігаються щодо журналістів у Європі, – йдеться в новій книзі під назвою “Місія інформування: журналісти у зоні ризику”, яку 14 жовтня 2020 року, оприлюднила Рада Європи. Про це повідомляється на офіційному сайті Європейської Федерації Журналістів, членом якої є Національна спілка журналістів України.
Ця книга є унікальним дослідженням щодо фактів залякування журналістів по всій Європі, і вона є безцінним джерелом інформації для тих, хто займається захистом журналістів, включаючи державні органи та фахівців із засобів масової інформації.
Це видання доповнює дослідження 2017 року «Журналісти під тиском. Безпідставне втручання, страх та самоцензура в Європі». Дослідження 2017 року базувалось на опитуванні 940 журналістів з усіх країн-членів Ради Європи. Книга «Місія інформування: журналісти у зоні ризику» базується на інтерв’ю з декількома журналістами, які детально описують форми тиску, яких вони зазнали під час своєї роботи та того, як вони знайшли сили продовжувати свою “місію інформування”.
«Журналісти постійно ризикують опинитися під тиском та залякуванням з боку тих, хто відчуває загрозу від їх роботи», – пише в передмові до книги Крістос Гіакімополіс, генеральний директор з питань прав людини та верховенства права Ради Європи. «У всіх країнах-членах Ради Європи вони можуть зіткнутися із залякуванням з боку поліцейських та правовими переслідуваннями; наклепом та знущаннями, які все частіше мають місце в онлайн-просторі; тиском з боку політиків та редакторів; та економічним тиском, який чинять власники та спонсори ЗМІ. Журналісти також зазнають затримань, погроз та фізичного насильства. (…) Необхідні рішучі дії на внутрішньому та міжнародному рівнях, щоб переломити це погіршення свободи слова в Європі».
Книга базується на ґрунтовних інтерв’ю з 20 журналістами з 18 різних країн, включаючи мальтійську журналістку Дафну Каруану Галіцію, у якої взяли інтерв’ю за 10 днів до її вбивства. Респонденти були відібрані за критеріями досвіду журналістської роботи та майстерності у висвітленні суспільно важливої інформації, зловживань та інших резонансних тем. Кожен із цих журналістів поділився своїми уявленнями про реалії передової журналістики; своїм власним досвідом погроз, ворожості та залякування, переслідувань та кібератак, а також про самоцензуру, стійкість та стратегії подолання цих явищ. Варто зазначити, що одним із спікерів є відомий український журналіст, голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов.
Коментуючи засоби державного контролю критичної журналістики пан Куликов зазначив: «Однією з найефективніших речей є позбавлення ліцензії або різні штрафи чи попередження, видані Національною радою з питань телебачення і радіомовлення».
Спираючи на досвід роботи в Великій Британії Андрій Куликов розмірковує про різні умови для журналістів та різний характер «тиску» на журналістів у двох країнах: «Я б сказав, що якщо ми можемо використовувати поняття “цивілізований тиск”, то у Великобританії це в основному цивілізовано. У нашій країні [Україні], на жаль, він все ще не цивілізований. Залякування, психологічний та фізичний тиск більш поширені в моїй країні. Варто зазначити те, що сфера засобів масової інформації у Великобританії дуже регламентована. Деякі люди можуть подумати, що це обмеження свободи преси. [Але] Я думаю, що це ще одна гарантія свободи преси. Тому що ви знаєте, як поводитись у законодавчих рамках … з тими, хто чинить на вас тиск. У нашому випадку [Україна] багато питань досі не регулюються, і хоча є закони про багато-багато чого, вони не використовуються. У нас все ще недостатньо досвіду роботи в рамках законодавчої бази».
Під час презентації книги Генеральний секретар ЄФЖ Рікардо Гутьєррес, який є членом робочої групи, створеної для консультування та виконання цілей цього дослідження, закликав держави більш серйозно поставитися до пануючої культури безкарності. Він нагадав, що в Європі досі є 36 нерозкритих випадків убивств та зникнень журналістів.
«З цих 36 випадків безкарності, що містяться на Платформі захисту журналістів Ради Європи, лише 10 випадків отримали реакції від держав», – зазначив пан Гутьєррес. «Росія, Туреччина та Азербайджан не реагували на жоден з випадків убивства. Я вважаю, що це ще гірше, ніж безкарність. Найгіршим є повне ігнорування державами цих випадків безкарності. Мовчання цих держав просто неприпустимо».
З повною версію видання «Місія інформування: журналісти у зоні ризику» ви можете ознайомитися за цим посиланням (англійською мовою).
