Наталія Дєдова, дружина загиблого у власній квартирі від російського снаряду маріупольського телеоператора Віктора Дєдова, і Марія Лі, мати розстріляного російськими військовими телеведучого і актора Павла Лі, отримали фінансову підтримку від журналістів американського видання «The New York Times».
«Важливо пам’ятати загиблих колег. Я дякую журналістам, котрі працюють у «The New York Times», за пожертву, яку НСЖУ разом із виданням «Donbas Frontliner» передали вдові найкращого оператора Маріуполя Віктора Дєдова та матері телеведучого Паші Лі», – написав голова НСЖУ Сергій Томіленко в твіттері.
Сім’ї журналістів, котрі загинули внаслідок російської агресії в Україні, виконуючи професійний обов’язок або як цивільні жертви, або як мобілізовані воїни Сил оборони України, як правило, потребують фінансової підтримки. Часто вони потерпають внаслідок втрати годувальника, в інших випадках багато коштів іде на увічнення пам’яті загиблої близької людини. Особливо тяжко родичам цивільних журналістів, які не отримують державних виплат.
– Гроші, які нам передали американські журналісти, ми з моєю літньою мамою витрачаємо на прожиття, – розповіла в коментарі НСЖУ Марія Лі. – Я дуже вдячна людям, які пожертвували для нас, і Спілці журналістів, яка посприяла в наданні нам цих коштів. Тільки завдяки цій підтримці я змогла оплатити послуги нотаріуса, щоб оформити спадок від Паші…
Водночас, Марія Лі зуміла встановити два пам’ятника Павлові – в Ірпені Київської області поблизу того місця, де його розстріляли російські окупанти, і в Ворохті на Івано-Франківщині, де його поховано. Зробити це вдалося за підтримки Ірпінської міської ради і знімальної групи фільму «Мирний 21».
У великій пригоді стала допомога американських журналістів і Наталії Дєдовій, яка працює в медіа.
– Ми живемо разом із дитиною, в неї пенсія по втраті годувальника – 3600 гривень (близько 100 доларів США) в місяць. Як ви розумієте, це дуже мало, тим паче, що нам доводиться орендувати квартиру в Києві. Тому допомога американських колег – це дуже суттєва підтримка для нашої родини, ми дуже вдячні, – сказала в коментарі НСЖУ Наталія Дєдова.
За словами Наталії, від моменту, коли в її маріупольську квартиру вдарило одразу декілька російських снарядів, вбивши її чоловіка Віктора, вона одержала одноразову допомогу від ООН, а також отримує щомісячні виплати як внутрішньо переміщена особа.
– Тільки НСЖУ ініціює підтримку нам із сином Сашком, якщо виникає така можливість. Тож допомогу американських колег переоцінити неможливо, – сказала Наталія.
При цьому історія Віктора Дєдова мала великий резонанс у світі: Наталія і Сашко давали численні інтерв’ю журналістам із різних країн, його доля висвітлювалася на багатьох виставках і пам’ятних заходах. «Чесно кажучи, в мене вже немає сил розповідати нашу історію», – зізнається Наталія.
Інформаційна служба НСЖУ
