Журналіст «Українського радіо. Харків» Роман Кривко понад пів року перебував у Івано-Франківську, працював у коворкінгу Центру журналістської солідарності НСЖУ, записуючи дистанційно інтерв’ю для ефірів. Нині Роман повернувся до рідного Харкова, де продовжує виконувати свій професійний журналістський обов’язок, однак дотепер тісно співпрацює з Івано-Франківським Центром: словом, звуком, світлиною ділиться своїми враженнями від роботи на Слобожанщині.
Наш колега часто буває у віддалених куточках Харківщини й робить репортажі про життя на деокупованих територіях.
Зокрема, він поділився враженнями від поїздки в Кам’янку – одне з найбільш зруйнованих російською армією сіл.
– Кам’янка розташована неподалік від міста Ізюма обабіч траси на Донеччину. Обгорілі, сухі дерева, остови дахів, ніби кістяки гігантських ссавців… Усюди бур’яни, за якими пошкоджені паркани та домівки – таким зустріло нас колись мальовниче село із досі гарними краєвидами. До вторгнення окупантів тут жило більше тисячі жителів, зараз у селі постійно мешкає близько 60-ти. Дехто живе навіть – у курниках, гаражах, літніх кухнях. Село без світла, нормального зв’язку та магазину. І цьогоріч електрику не обіцяють, до того ж, почалося розмінування села, яке рясно засіяне протипіхотними мінами-пелюстками. Щоправда, люди отримують “гуманітарку”, генератори, “буржуйки”. Першого листопада у безпечному від мін місці в Кам’янці встановлено мобільну амбулаторію. Працюватиме вона від генератора, буде слугувати й пунктом обігріву. Для людей це була подія. Зібралися вони біля сучасної модульної споруди трохи не всім нинішнім складом: говорять, розказують, як виживають і чому не хочуть полишати рідну домівку, – каже Роман Кривко.
– Як нас окупували, я не могла плакати, була, як стиснута пружина. Схудла на 14 кілограмів, важила 46, хоч було що і їсти, – каже одна з мешканок.
Дала жінка волю почуттям, лише коли зайшли наші українські воїни. Її розповідь про окупацію, голоси інших жительок села можна почути у подкасті Українського радіо Харкова.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
За інформацією Івано-Франківського ЦЖС
