Місце удару. Повторна атака, пожежа, нестійкі конструкції, вторинна детонація, нерозірвані елементи боєприпасів, робота важкої техніки — усе це створює додаткові ризики для медійників. Практичним алгоритмам роботи був присвячений тренінг «Журналіст на місці обстрілу: як зробити гарний репортаж та дотриматися правил безпеки», який НСЖУ провела у партнерстві з Free Press Unlimited.
— Через інтенсифікацію російських обстрілів Київ перетворюється на прифронтове місто за рівнем небезпек і викликів, — зазначив, відкриваючи тренінг, голова НСЖУ Сергій Томіленко.
Він нагадав, що одним із ключових безпекових інструментів Спілки стала мережа Центрів журналістської солідарності — регіональних хабів, куди можуть звертатися журналісти національних і локальних медіа, фрилансери та іноземні кореспонденти.
— Через ЦЖС ми реагуємо на безпекові запити журналістів, організовуємо навчання, безоплатно надаємо у тимчасове користування шоломи, бронежилети, а тепер і детектори дронів, — зазначив Сергій Томіленко.
Тим часом Free Press Unlimited, додав він, стала першою міжнародною організацією, яка після початку повномасштабного вторгнення розпочала програму екстреної допомоги українським журналістам. Співпраця з НСЖУ триває з 2022 року.
Тренерами стали воєнна кореспондентка Юлія Суркова та начальник відділу комунікацій ГУ ДСНС України у м. Києві Павло Петров. Практичні кейси учасники розбирали біля пошкодженої російським ударом будівлі НАН України.
Заздалегідь зберіть речі й підготуйте турнікет
Юлія Суркова розповіла про власний алгоритм підготовки: вона тримає два комплекти одягу — один у пранні, другий уже зібраний і готовий до виїзду. «Це зменшує мені час на збори», — пояснює вона.
Одяг — закритий, із довгим рукавом, взуття — з товстою підошвою. Одного разу на Лук’янівці Суркова працювала у взутті з тонкою підошвою, яку скло пробило майже до стопи.
Місця обстрілів — це уламки й скло, наголосив Павло Петров. Журналістам він радить мати при собі щонайменше два турнікети, ізраїльський бандаж і засіб для тампонування ран. Тримати їх варто безпосередньо при собі, а не лише в сумці: коли Петров сам отримав поранення, вибухова хвиля зірвала з нього сумку з одним із трьох турнікетів. Два інші — у кишені й на бронежилеті — залишилися при ньому.
Юлія Суркова зі свого досвіду радить тримати турнікет у чохлі й підготовленим до швидкого використання: колись вона рахувала секунди, здираючи з нього заводський поліетилен зубами.
Ще один необхідний елемент — респіратор або маска, які захищають від пилу й частинок зруйнованих конструкцій. Варто мати воду для промивання очей і, за рекомендацією лікаря, відповідні зволожувальні краплі: після одного з обстрілів Сурковій в око потрапила скловата, тож рятувалася ними. Для тривалої роботи знадобиться і великий павербанк або зарядна станція — особливо якщо через удар район залишився без електрики.
Броня і маркування: що врахувати
Павло Петров радить зважати не лише на клас бронезахисту, а й на площу тіла, яку він закриває. Як приклад він навів власний кевларовий комірець, який під час поранення прийняв на себе уламок.
Балістичні окуляри, зауважила Юлія Суркова, — це також питання балансу між додатковим захистом і дистанцією, яку зовнішній вигляд журналіста може створювати у спілкуванні з цивільними. На фронті вони доречні, а в Києві вона зазвичай їх не використовує, оскільки після зйомки працює з постраждалими та їхніми родинами.
Різниться і підхід до маркування. На фронтлайні журналісти іноді закривають позначки PRESS через ризик стати мішенню для російських дронів. На цивільних локаціях у місті, на думку Суркової, навпаки, важливо, щоб оточення розуміло, що перед ним представник медіа.
— Російські ракети не бачать, що ми підписані “ПРЕСА”. Але важливо, щоб люди бачили, хто ми такі, — зазначила вона.
Спочатку укриття — потім парковка
— Головне — розуміти, куди ти їдеш, що там є поруч, чи є там укриття, — звернув увагу Павло Петров.
Місце, де можна швидко укритися, і шлях до нього варто визначити ще дорогою. Від цього залежить і те, де залишити автомобіль. Він не повинен блокувати проїзд спецтехніки, а журналістська команда має, наскільки це можливо, зберегти можливість швидко залишити локацію.
Універсальної «безпечної відстані» від місця влучання немає.
— Жоден репортаж не вартий власного життя, — наголосив Петров, нагадавши базовий принцип домедичної допомоги: перш ніж допомагати іншому, треба переконатися, що це безпечно для вас самих.
Якщо ви приїхали першими
Коли 4 вересня росіяни вдарили по будівлі СБУ, Юлія Суркова була неподалік у власних справах. Першим рішенням було зайти в укриття: повітряна тривога тривала і залишалася загроза повторного удару. Згодом до кафе, де вона перебувала, почали заводити поранених.
— Я була єдина серед десяти людей, у кого був турнікет, — зауважила Суркова. Тож разом із колегою-журналісткою Крістіною Бердинських вона надала домедичну допомогу постраждалому до прибуття швидкої.
Цей випадок допомагає сформулювати важливий момент: якщо журналіст опинився на місці раніше за екстрені служби, передусім потрібно оцінити власну безпеку, викликати 101, 102 або 103 і, якщо є відповідні навички та це безпечно, надати допомогу. Лише після цього — працювати як журналіст.
Окреме питання — публікація інформації про місце удару. Якщо незрозуміло, що це за об’єкт і чи діють безпекові обмеження, не варто поспішати з точною адресою та деталями. Треба підтримувати зв’язок із речниками служб і не орієнтуватися на неперевірені повідомлення телеграм-каналів.
Повторний удар — один із головних ризиків
Під час тривалих рятувальних робіт ДСНС стежить за повітряною обстановкою. Якщо рятувальникам дають команду перейти в укриття, для журналіста це теж серйозний сигнал.
Водночас просто копіювати поведінку рятувальників не можна: якщо під завалами можуть залишатися люди, вони за службовим обов’язком можуть продовжувати роботу навіть під загрозою повторного удару.
Суркова згадала власний досвід у Харкові. Під час роботи біля пошкодженого житлового комплексу рятувальники закричали: «В укриття!». Журналісти побігли за ними до підземного паркінгу — і за кілька секунд у той самий будинок влучила друга ракета.
Важливо пам’ятати, що застосунки, які показують повітряну обстановку, можуть бути додатковим джерелом інформації, але не гарантують безпеки.
Вторинна детонація і нерозірвані елементи
Окрема небезпека — нерозірвані елементи боєприпасів і вторинна детонація. До уламків ракет, дронів та невідомих предметів не варто наближатися або торкатися їх заради кадру.
Петров розповів про випадок у Києві, коли після удару дрона його окремі елементи почали хаотично детонувати вже після прильоту. На Харківщині чи Донеччині додатковим ризиком можуть бути й міни, зокрема «пелюстки», на які можна натрапити у траві або на подвір’ях.
Чому доступ до локації може змінитися?
Якщо журналіста пускали ближче годину тому, це не означає, що доступ залишатиметься таким самим. Поки рятувальники гасять пожежу, зона може бути доступною для медіа. Коли починається розбір завалів, переміщення пошкоджених автомобілів або робота інженерної техніки, її можуть перекрити.
— Не ображайтеся, якщо локація була доступна, а потім стала недоступною. Це не тому, що від вас щось ховають, — пояснив Петров. Питання допуску на локацію належить до компетенції Національної поліції, а рятувальники можуть пояснити, де робота становить небезпеку.
Не можна оцінювати стан пошкодженої будівлі лише на око. Стіни й перекриття, які зовні здаються цілими, можуть бути нестійкими. Відсутність огороджувальної стрічки також не означає автоматично, що місце безпечне: варто уточнювати ситуацію у відповідальних служб.
Не заважайте рятувальникам — і не травмуйте людей повторно
Не перекривайте шляхи евакуації, не заважайте роботі медиків, рятувальників та спецтехніки. Біля поранених важливо працювати так, щоб зйомка не ускладнювала надання допомоги.
Юлія Суркова радить уникати запитань на кшталт «що ви відчували?» або «чому ви не евакуювалися?». Перше повертає людину безпосередньо до травматичного досвіду, друге може посилити почуття провини. Натомість можна запитати, що допомогло людині в той момент, хто був поруч і якої допомоги їй зараз бракує.
Суркова також рекомендує не публікувати зображення тіл загиблих: рідні не повинні дізнаватися про смерть близької людини з фотографії у медіа. Обличчя дітей вона показує лише за письмовою згодою батьків або опікунів і зберігає такі згоди для кожної відповідної зйомки.
Для глибокого репортажу часто краще повернутися після активної фази рятувальної операції: тоді менше хаосу й безпекових ризиків, а постраждалі після першого шоку можуть бути більше готові до розмови.
— Коли ти приїжджаєш трохи пізніше, матеріали іноді виходять навіть глибшими, — поділилася власним спостереженням Суркова.
Чи може журналіст залишатися відстороненим?
Класичні професійні стандарти передбачають, що журналіст не стає учасником події. Але робота на місці удару іноді ставить перед медійником інший вибір.
Павло Петров розповів, як після одного з обстрілів рятувальники спускали драбиною пораненого. У певний момент поруч не залишилося вільних рятувальників — усі були зайняті. Тоді Петров разом із фотожурналістом Євгеном Малолєткою, який відклав камеру, допомогли перенести постраждалого до місця, де йому могли надати медичну допомогу.
— Чи правильно це з точки зору журналістики — відкласти свою роботу, щоб допомогти людині? — запитав Петров учасників тренінгу.
— Ми не можемо бути відсторонені, — відповіла Юлія Суркова. На її переконання, саме тому, що українські журналісти живуть і працюють усередині цієї війни, вони можуть передати її глибше…
Нідерландська організація Free Press Unlimited підтримує українських журналістів від перших тижнів повномасштабного вторгнення: уже в березні 2022 року організація відкрила для них програму екстреної допомоги через фонд Reporters Respond. За поданням НСЖУ фінансову підтримку отримали понад 150 журналістів із Маріуполя, Харківщини, Херсонщини, Чернігівщини, Київщини, Запоріжжя та інших регіонів. Згодом партнерство охопило підтримку прифронтових редакцій, цифрову безпеку, професійні програми та поширення історій українських медійників для міжнародної аудиторії. Сьогодні, коли до традиційних ризиків додалися балістичні удари, реактивні й FPV-дрони, співпраця продовжується у безпекових навчаннях — зокрема тренінгу НСЖУ «Журналіст на місці обстрілу».
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: