Газета «Вісник Городищини» (Черкаська область) трохи не дожила до свого 92-річчя: через економічну скруту вона була змушена призупинити свій вихід.
– По-перше, надзвичайно зменшився тираж, по-друге, постійно зростала вартість поліграфічних послуг. Урешті, ми зрозуміли, що «не витягнемо», видавати газету далі не можемо, – розповіла пресслужбі НСЖУ головна редакторка Ольга Дяглюк. – Зробили ануляцію передплати. Ми не ліквідували підприємство, а просто взяли паузу. Ще певний час публікували свої матеріали у фейсбуці, але нашу сторінку хтось зламав, і ми втратили до неї доступ… Можливо, ситуація поліпшиться – тоді ми працюватимемо далі. А наразі…
Усі працівники редакції включно з головною редакторкою звільнилися. За порадою юристів повноваження вирішувати долю видання та подавати звітність покладено на Ольгу Дяглюк як на засновницю.
Проблеми «Вісника Городищини» нагромаджувалися вже не один рік. Великим ударом по виданню стала смерть у 2020 році відомого на Черкащині журналіста Володимира Чоса, який співпрацював із городищенською газетою з 1986 року й останнім часом був її випусковим редактором. Ольга Дяглюк, яка перебувала у декретній відпустці, мусила вийти на роботу. Останні місяці виходу «Вісника Городищини» в газету дописувала тільки вона.
Тепер, після припинення виходу видання, Ольга Дяглюк була змушена піти з журналістської професії. Зараз вона працює на пів ставки в Городищенській міській раді й ще на пів ставки – в обласній бібліотеці. Бухгалтер видання знайшла собі іншу роботу. Операторка комп’ютерного набору і верстки стала на облік у центрі зайнятості.
– Хочеться вірити, що газета відновить свою роботу, і ми повернемося, – каже Ольга Дяглюк. – Читачі телефонують, кажуть, що їм бракує газети. Безумовно, якби газета стала виходити, частина читачів повернулася б. Не вистачає газети й із юридичного та практичного блоку: банально нема де опублікувати оголошення про втрату документа або продаж хати. Інтернет не виручає: досі не всі місцеві жителі є його користувачами, та й покриття є не скрізь.
Щоб зберегти реєстрацію видання, Ольга Дяглюк планує наступного року «вистрілити» хоча б одним номером.
– Але, відверто кажучи, я сумніваюся, що ми зможемо відновити газету, – каже вона. – Тим більше, невідомо, якими будуть опалювальні сезони, а редакцію ж треба опалювати. Сподіватися можна лише на стабілізацію економічної ситуації в країні після завершення війни. Зараз перспективи здаються сумними, але це не означає, що так буде завжди. І, думаю, тоді за відновлення газети ми візьмемося всі разом: колектив, місцева влада, читачі.