Сергій Прокопенко очолює незалежну редакцію з прифронтового Харкова “Gwara Media”, що за тридцять два кілометри від російського кордону. Під його керівництвом команда з двох десятків журналістів не лише інформує світ про повномасштабну війну, а й виборює право на існування: здає редакційне авто в оренду, шукає гранти й вчиться звертатися по допомогу. Після заморозки фінансування з боку USAID бюджет Gwara обвалився. Частину журналістів мобілізували, а сам Прокопенко намагається втримати команду в умовах постійного стресу і нестачі ресурсів.
Історію боротьби за незалежну журналістику у прифронтовому місті, зокрема, розповідає престижне американське видання Columbia Journalism Review.
На початку війни редакція створила бот для перевірки фактів під назвою Perevirka. У 2023 році правозахисна організація Human Rights First відзначила Gwara нагородою за боротьбу з російською дезінформацією та викриття воєнних злочинів. У тому ж році Gwara у партнерстві з британською кіностудією випустила документальний фільм про масове поховання, знайдене в Ізюмі на північному сході України (фільм увійшов до серіалу, який отримав престижну нагороду BAFTA).
– Це одна з історій, якою я найбільше пишаюсь, — сказав Прокопенко, — бо я народився в цьому місті.
За його словами, фільм був про надію: «надію на те, що прокурори, слідчі, ця потужна юридична структура дадуть шанс знайти відповідальних за такі злочини — дадуть надію знайти справедливість». Однак за цим визнанням криється постійне виживання…
Фінансова катастрофа
Найбільший удар медіа завдала заморозка американського фінансування. У січні Президент США Дональд Трамп заморозив усі контракти зовнішньої допомоги через USAID, яке фінансувало майже кожне видання в Україні. Бюджет Gwara на 85% складається з донорських коштів, тому редакція опинилася на межі катастрофи.
Від початку вторгнення Gwara втратила кількох журналістів: частина пішла до війська, частина – у більш прибуткові сфери. Команда вдалася до креативних рішень: почали здавати свій позашляховик Hyundai Tucson по сто доларів на день: водієм став батько маркетингового директора Гвари Ярослава Устича, який інакше розвозив би суші. У 2022 році Устич відкрив кав’ярню прямо в редакції — сам став баристою, пригощав колег домашнім печивом. Клієнтами були журналісти та їхні гості. Кав’ярня протрималась півтора року, поки її не довелося закрити через збитковість.
Сергій Прокопенко масово подавав заявки до європейських інституцій, але отримував схвалення лише на невелику частку. Постійний стрес довів редактора до особистої кризи — вперше у житті він звернувся по психологічну допомогу, зрозумівши, що на межі зриву.
– Нікому немає діла, — сказав Прокопенко. — Нам доведеться впоратись самостійно.
Італійська Перуджа здалася потенційним рятівним колом. Навесні медійник отримав запрошення виступити на тамтешньому Міжнародному фестивалі журналістики — престижному зібранні медійних керівників і лідерів думок. Перспектива долучитися до заходу була мрією, особливо для пошуку європейських донорів.
Однак отримати дозвіл на виїзд для чоловіка призовного віку виявилося складним випробуванням. Після тижнів очікування документів і бюрократичних перешкод Прокопенко так і не зміг дістатися до Італії. Натомість його колега Ярослав Устич, директор з маркетингу, який мав статус критичного працівника, поїхав представляти Gwara на фестивалі й шукати допомогу для медіа.
Нестійке становище Gwara — типова ситуація для українських редакцій
Як зазначають у Columbia Journalism Review, інші українські колеги приїхали до Перуджі з тими самими намірами. Вони стикалися з різними загрозами: примусова мобілізація, цензура, стеження. Із 2022 року, за даними Офісу генпрокурора, було вбито понад п’ятдесят журналістів — українських, іноземних кореспондентів, фіксерів. Але саме цього року ставки здавалися особливо високими: загроза українській журналістиці — це відсутність фінансування.
Зі стрімкою втратою фінансування редакції по всій Україні кинулись до пошуків рішень. Прокопенко подав близько шістдесяти заявок до європейських інституцій — і отримав лише 15% від запитаного.
– Моя нервова система буде зруйнована, — сказав він. – У нас просто немає коштів.
Стрес спровокував, за його словами, «кризу», і вперше у житті він звернувся по психологічну підтримку.
За його словами, через подібні проблеми кілька редакцій у Харкові нещодавно погодилися на фінансування від місцевої міськради. – А це означає, що вони наближаються до влади», — зазначив Прокопенко. — Це не дуже добре.
Джерело: публікація “Як довести свою цінність під час війни” від Columbia Journalism Review
Валерія Мусхаріна, інформаційна служба НСЖУ
