Створити міцну інформаційну платформу для об’єднання зусиль українців та білорусів у протистоянні імперській політиці росії та режиму лукашенка покликаний Білоруський інформаційний центр (БІЦ). Його презентація днями відбулася у Львівському центрі журналістської солідарності.
У ній взяли участькерівниця БІЦ у Львові, журналістка Аліна Рудіна, правозахисниця Free Belarus Center Анісія Гурська і голова ГО «Західний інформаційний фронт», співзасновник БІЦ у Львові Юрій Кміт.
Як зазначив керівник Львівського ЦЖС Андрій Болкун, нині інформаційні війни – складова протистояння західної демократії тоталітарним режимам.
– Білорусь стала жорстоким експериментальним майданчиком, де брехлива пропаганда десятки років вимивала з мізків людей правдиву інформацію і здатність критично мислити. Попри це наші сусіди-білоруси здатні на внутрішній спротив. Однак для цього мають скластися відповідні умови на світовій геополітичній мапі. Роль України, українських журналістів у допомозі своїм білоруським колегам дуже важлива, – підкреслив він.
За словами Аліни Рудіної, БІЦ був створений більше, ніж рік тому як експериментальний проєкт.
– Ми намагалися більше висвітлювати те, що відбувається в Білорусі, для української аудиторії. Я чудово розумію, що не надто приємно читати про чужі біди, коли у своїй країні біда. Однак ми зрозуміли, що між нами багато спільного, що ми сусіди, та нам бракує знань один про одного. Це ми зрозуміли це надто пізно, – сказала Аліна Рудіна.
За її словами, виправити цю проблему й націлений Центр.
Правозахисниця Анісія Гурська займається темою прав білорусів в Україні. Вона зізнається: поштовхом до активної діяльності стало рішення Національного банку України від 25 лютого 2022 року заблокувати усі рахунки резидентів Білорусі та росії.
– Нацбанк дуже цікаво трактує резидентство. У відомстві кажуть, що усі громадяни інших країн є резидентами, незважаючи на те, що вони можуть мати в Україні чинний вид на проживання (постійне чи тимчасове), статус біженця чи щось таке. Тобто цих людей усе одно вважають резидентами країн-агресорів. Я особисто стикнулася зі ситуацією дискримінації, коли не змогла подати документи на легалізацію. Тоді ми зрозуміли, що існує проблема, почали її досліджувати, провели моніторинг. Відтоді ми виокремили низку проблем, якими я тепер займаюся, – розповіла Анісія.
За словами голови ГО «ЗІФ» Юрія Кмітя, білоруська опозиція потребує допомоги у пошуку правильних шляхів до визволення. Правильна комунікаційна стратегія між Україною і Білоруссю допоможе зменшити недовіру в середовищі українського суспільства.
– 80% українців погано ставиться до теми Білорусі через ракетні атаки з її території та через те, що білоруські території були задіяні в агресії проти України. Це логічна емоційна реакція. Але ми не розуміємо, які репресії відбуваються на білоруській території, – зауважив він.
Юрій Кміть підкреслив, що режим лукашенка репресував 5-10 тисяч людей за пост у фейсбуці чи за розміщення синьо-жовтого стягу. Разом з тим, продовжив він, протягом останнього місяця на кордоні з Україною відбулися карально-репресивні перевірки людей, які мають родичів в Україні. Голова ГО «ЗІФ» також відповів на закиди щодо білорусів, які не можуть піднятися на боротьбу і скинути лукашенка.
– Перекладати досвід України з двома майданами автоматичною матрицею на суспільство Білорусі просто не можна – це різні речі. Це не перекладається на росію, на Литву, на Білорусь… У нас навіть за Януковича до 2013 року не посміли би кинути за такі речі за ґрати. Ви собі уявляєте, що Олександра Олександровича Муравйова – власника мінського «Мотовело», кинули [за ґрати, – ЗІФ] на 18 років за те, що він керував своїм підприємством. Ви собі уявляєте таке в Україні за Януковича? У нас такого не могли зробити, – зазначив Юрій Кміть.
Разом з тим, спікерзвернув увагу учасників зустрічі на роль російської пропаганди та її вплив на білоруське суспільство. За його словами, протягом щонайменше 10 років російським телебаченням та інтернетом інформаційне поле Білорусі охоплено на 90-100%. Попри це, багатьом білорусам удається не потрапляти під вплив як російської, так і білоруської пропаганди. Розповсюдження правдивої інформації, про те, що відбувається у Білорусі для українців, і в Україні – для білорусів, – є головним напрямом діяльності БІЦ, резюмував він.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності у Львові – 067 370 04 40 (Андрій Болкун, координатор Львівського центру), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Центр журналістської солідарності у Львові
