Четверо запорізьких журналістів-воїнів і шість медійників, які працюють у фронтовій зоні, одержали благодійну допомогу від обласної організації НСЖУ. Кошти були зароблені під час молодіжного доброчинного ярмарку на користь ЗСУ та колег, які захищають Україну зі зброєю в руках.
Напередодні проведення ярмарку до Центру журналістської солідарності НСЖУ завітала колишня тележурналістка, а нині боєць-стрільчиня батальйону «Свобода», який тримає фронт на Донецькому напрямку, Олександра Давиденко. Вона перебувала у короткотерміновій відпустці. І охоче поспілкувалася з колегами і навіть встигла побувати на ярмарку. Тоді ж поділилася мрією зібрати кошти на «Мавік» для свого батальйону.
Тож, за результатами ярмарку секретаріат ЗОО НСЖУ одностайно виділив кошти для Олександри Давиденко. Вона відгукнулася одразу:
– Величезне дякую всім колегам! На «Мавік» ми вже зібрали кошти. Але у нас якраз водій постраждав від ефпіві! На щастя, він живий. А от машину ремонтувати треба. Якраз дуже актуальна допомога.
На запитання, як справи, Олександра зазначила:
–Все у мене добре. Вчуся, допомагаю приводити до бою великі дрони, кажан, й інші. Поки що не на позиціях. Тут теж небезпечно, але менше. Через тиждень-два вже маю довчити всі нюанси і зайти на позиції – кидати провізію, мінувати, скидати важкі боєприпаси… Я буду в трійці, поки не літатиму. Якщо сподобається, то пізніше поїду навчатись на важкі великі дрони, а поки попрацюю штурманом та обслугою великого дрона.
Серед тих, хто одержав допомогу з коштів ярмарку і Ігор Гур’єв – колишній фотокореспондент запорізького порталу «Акцент», боєць-доброволець 5-го штурмового батальйону окремої 92 штурмової бригади імені кошового Івана Сірка. Напис на прапорі бригади: «Собі – честь, Україні – слава!» став і особистим девізом молодого воїна-журналіста. Він воює зі зброєю в руках, але завжди тримає поруч камеру, зафільмовує бойовий шлях бригади і своїх побратимів. Під час короткої телефонної розмови Ігор зазначив:
–Головне зараз у моєму житті – дорога. Бо дорога для піхотинця – все. І ризик, і шанс, і змога стати до бою або повернутися до родини. Дорога для піхоти – це шлях до перемоги. І я щиро вдячний, що ви, мої колеги-журналісти, підтримуєте мене націй дорозі.
Попереду, як завжди, дуже багато роботи, але я вірю в ваші добрі серця і гострий розум. Ви зазвичай непомітні, але ви повністю формуєте свідомість суспільства. Ви – його очі і його охоронці. Пишаюся вами!
Андрій Андрієнко – знаний український фоторепортер, який працює з відомими зарубіжними виданнями, висвітлював події російсько-української війни як цивільний журналіст, від самого її початку, з 2014 року. А нині, вже другий рік, служить прес-офіцером у 65-й механізованій бригаді «Великий Луг», яка воює на Запорізькому напрямку. Почувши про благодійну підтримку, на мить навіть знітився, мені ж, мовляв, платять за мою роботу на війні. Та за хвилину роздумів зазначив:
–Ці кошти підуть на бензин для авто, яким ми возимо журналістів готувати сюжети про воїнів, знімати обличчя війни. Нам, звичайно, виділяють пальне, але ж це – фронтові дороги, де не знаєш, скільки доведеться здолати кілометрів. Тож додаткове пальне ніколи не зайве. Щиро дякую колегам за допомогу!
Благодійну допомогу одержав і колишній журналіст-газетяр, музикант і вокаліст Тарас Василенко. Після тяжкого поранення і виснажливого виходу з оточення, а потім лікування і реабілітації його перевели в одну з військових частин у Чернігові, яка поки умовно – тилова. Журналіст освоює новий напрямок роботи. Тепер його зброя більш звична – друковане слово і робота з людьми.
Дізнавшись про допомогу від обласної журналістської організації, Тарас як і його колеги, висловив намір витратити її не на себе особисто – на службові справи.
– Безумовно, кошти, які передали мені колеги, зібравши їх на благодійному журналістському ярмарку, – зовсім не зайві. Є багато чого, що треба придбати для служби. Ми вже знайшли їм застосування. Але головне, що хочу сказати – ви навіть не можете уявити, як тепло на серці від того, що ви, мої колеги-журналісти, про нас пам’ятаєте і нас підтримуєте. І я це відчуваю постійно. Так що слова про журналістську солідарність для мене мають особливий зміст. І це – одна з унікальних ознак нашої професії, яка рятує і підтримує навіть в найважчі часи.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Валентина Манжура
