Для нашого медійного середовища 2026 рік має бути дуже насиченим. Не менш, аніж був 2025-й, переконаний голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин. Його допис публікує «Українська правда».
У грудні цього року Президент підписав Закон про відкритість комітетів, який істотно полегшує роботи журналістів та громадських діячів: онлайн-трансляції, відкриті засідання та надання порядку денного завчасно. Це також стосується і місцевого самоврядування.
У 2026-му, найімовірніше, ми залишимося в режимі, коли треба максимально висвітлювати війну. При цьому будуть важливі зміни у сфері медіаправа, необхідні для вступу в ЄС.
Повернення журналістів: статистика болю та боротьби
Найпріоритетнішим завданням на 2026 рік залишається звільнення журналістів у полоні. Статус журналіста у полоні – це особлива категорія складності, адже Росія часто намагається інкримінувати їм “шпигунство чи “тероризм”, щоб вивести за межі обмінних процесів і притягти до реальної відповідальності. Насправді ж це просто застосування силових механізмів, аби показати всім, що проти Кремля свобода слова неможлива.
Наразі, за даними ІМІ, 26 цивільних медійників перебувають у незаконному російському полоні. Це ті, хто опинився в окупації після 2022-го року та, наприклад, кримські татари, які жили на своїй землі після анексії Криму, але становили загрозу для режиму через те, що просто говорили світу правду.
Найболючішим ударом для нас стала загибель Вікторії Рощиної у полоні в 2024 році, з якою ми змогли попрощатися лише в 2025, бо Росія затягує передачу тіл. А тіло Вікторії було настільки змордоване, що його підписали як чоловіче.
Щоб зрозуміти, що таке російська тюрма, я раджу вам почитати Viktoriia Project від УП та низки світових медіа. Повернення наших людей з неволі було і є для мене головним пріоритетом, але після цього матеріалу стало таким іще більше. Моторошно, гидко й ненависно водночас.
Я очолив парламентський комітет з питань свободи слова наприкінці 2023-го року. З того часу спільними зусиллями вдалося повернути:
- у 2024-му 4 медійники вийшли на свободу: Наріман Джелял, Максим Буткевич, Роман Борщ та Олександр Гуділін.
- у 2025-му ще 4 наших журналісти повернулися додому: Владислав Єсипенко, Дмитро Хилюк, Марк Каліуш та Володимир Чертушкін.
Важко давати прогнози на наступний рік, адже в питаннях обміну не все залежить від України. Росія прирівнює журналістів до військових і це тільки ускладнює процеси. Але як у 2024 та 2025, так і наступного року, повертати наших медійників з полону – це завдання номер один у питанні свободі слова.
Заручаємося підтримкою всіх можливих партнерів (“Репортери без кордонів”, уряди та парламенти демократичних держав, парламентські асамблеї ОБСЄ та НАТО) і працюємо, аби кожен і кожна повернулися додому.
Anti-SLAPP: щоб правда не коштувала мільйони
Україна рухається до впровадження анти-SLAPP законодавства (Strategic Lawsuits Against Public Participation). SLAPP – це порожні позови, які використовують, щоб залякати журналістів-розслідувачів судовими витратами.
Судові витрати можуть коштувати божевільних грошей, що є сьогодні проблемою для медіа. І замість якісної роботи наші медійники змушені думати про такі фінансові погрози.
Україна вже почала працювати над імплементацією Директиви ЄС 2024/1069 і продовжить це робити наступного року.
Також ми створили робочу групу із залученням громадських організацій, представників влади та міжнародних партнерів. Один із висновків після виступів та консультацій на європейських майданчиках: анти-SLAPP законодавство дуже важко втілювати не лише нам, а й європейським країнам, бо за позовами переважно стоять ті, хто має владу. Але продовжуємо рухатися за рекомендаціями Європейського Союзу та Ради Європи.
Але для нас ця історія має продовжитися в 2026 році, бо це зобов’язання України на шляху до євроінтеграції. Відповідно, ми маємо в своєму законодавстві визначити, що таке SLAPP наших реаліях, при цьому, щоб це повністю відповідало міжнародним стандартам.
Ми повинні адаптувати наше законодавство до європейських стандартів, включно з Європейським актом про свободу слова. Сьогодні поки що немає законодавчої бази, але в “Законі про медіа” у нас закладені певні основи для того, щоб ми рухалися далі.
Звіт Єврокомісії: іспит на медіаплюралізм
Останній звіт Єврокомісії щодо прогресу України відзначив високий рівень адаптації законодавства, зокрема Закону “Про медіа”. Проте в 2026 році Брюссель вимагатиме відповіді на інші зауваження:
- Марафон “Єдині новини”: Єврокомісія рекомендує поступовий вихід із такого формату мовлення. Хочеться побачити трансформацію телемарафону у формат стабільного мовлення Суспільного з відновленням конкуренції між приватними медіагрупами. І це надважливо саме в аспекті демократії та вільного висловлення думок. Незалежно від приналежності до тієї чи іншої політичної сили.
- Фінансова незалежність: У 2026 році критично важливо забезпечити повне фінансування Суспільного мовника, щоб уникнути його політичної залежності. Повністю підтримую цю ідею та не раз подав правки щодо бюджета, аби посилити нашого національного мовника. На жаль, не всім у державі подобається така ідея.
- Прозорість власності: Подальша цифровізація реєстрів медіавласників, щоб суспільство чітко бачило, хто стоїть за кожним онлайн-виданням чи ТГ-каналом.
Протидія російській м’якій силі
Боротьба з російським впливом переходить у нову фазу роботи. Прямі пропагандистські канали заблоковані, але залишаються приховані загрози та “корисні ідіоти”.
Окремий кейс – анімаційний продукт як інструмент ідеологічного впливу. Мультфільм “Маша і Ведмідь” вже давно визнаний західними експертами з безпеки (зокрема у країнах Балтії) як елемент “м’якої сили” РФ. Студія “Анімакорд”, що володіє правами на мультфільм, зареєстрована в РФ, її власники – російські бізнесмени, які сплачують податки, що йдуть на фінансування агресії. Потрібне накладання санкцій на власників студії та повне блокування цього російського продукту (нехай і українською мовою) на всіх можливих платформах.
Також у нашому медіапросторі залишаються дуже сумнівні медійники, тези яких підіграють російській пропаганді або гості їхніх передач просувають ворожі інтереси. Будемо працювати по кожному та кожній окремо і сподіваюся, потішимо вас хорошими новинами щодо блокування тих чи інших сторінок тих, хто допомагає ворогу. В ідеалі – повне притягнення до відповідальності за злочини в інформаційній війні. У нас усе ще вільно почувають себе ті, хто роками за російські гроші дезінформував сотні тисяч українців.
У 2026 році ми продовжимо працювати над звільненням журналістів з російського полону, захищати права наших медійників і будемо підтримувати вільні ЗМІ. Адже це основа української демократії на шляху до ЄС.
Ярослав Юрчишин
Дискусія з цього приводу: