У Києві відбулася третя стратегічна сесія робочої групи «Гуманітарна політика» Експертної мережі Кримської платформи, де обговорювалися питання щодо формування державної інформаційної політики стосовно деокупації і реінтеграції Криму.
Роботу експертів координували членкиня Колегії Міністерства культури та інформаційної політики України, докторант Інституту журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, доцентка Таврійського національного університету ім. В. Вернадського, членкиня Меджлісу кримськотатарського народу Гаяна Юксель та координатор гуманітарної групи Кримської платформи головний редактор газети «Кримська світлиця» Андрій Щекун.
У заході взяли участь представник Національної ради України з питань телебачення і і радіомовлення в автономній Республіці Крим та місті Севастополі Володимир Ляшенко, представник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров, завідувачка сектору видавничої справи Державного комітету телебачення і радіомовлення України Людмила Щекун, представниця Української Гельсінгської групи з прав людини Ірина Агеева, голова Центру Західнобалканських студій, історик і дипломат Олександр Левченко, спеціальний кореспондент агентства «Армія-інформ» МО України Євген Букет та інші експерти і активісти.
Стратегічна сесія розглянула низку питань про загальну державну інформаційну політику України після деокупації Криму, форми та методи роботи кримських ЗМІ та інформаційного-медійного середовища після деокупації, повернення та збереження української державної ідентичності, формування українського світогляду, завдання з популяризації української культури та мови, взаємодію медійного сектору та військово-цивільних адміністрацій, медійного сектору та органів влади.
Експертка Гаяна Юксель наголосила на завданнях з подолання шкоди, заподіяної Криму рашистською окупаційною владою, повернення інформаційної сфери Криму під дію українського законодавства, формуванні кадрового складу українського журналістського корпусу в Криму після деокупації.
Головний редактор сайту «Blak Sea News» Андрій Клименко, який долучився до дискусії онлайн, звернув увагу на те, що «Найімовірніше, визволення Криму буде збройним звільненням території від окупантів, а не добровільним виходом російських військ. З боку окупантів це буде втеча, хаос, перекриття каналів комунікації, руйнування всієї інфраструктури, мінування великої кількості об’єктів, бомбардування після виходу, як зараз в Херсоні, в результаті – зруйнований півострів. І нам слід розуміти, що інформаційну діяльність ми будемо розпочинати в умовах дії воєнного стану. Відповідно – вона повинна підпорядковуватись законодавству військового встану, який повинен бути продовженим в Криму ще не менше ніж років на два після деокупації…»
Представник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров зауважив, що можуть бути й інші сценарії деокупації, а тому варто розглянути и спланувати свої дії для різних сценаріїв.
Секретар Національної спілки журналістів України Микола Семена зауважив: «Незважаючи на велику кількість стратегій, ми губимо певні реальні питання, до яких слід звертатися з самого початку. Серед них – головне питання, яке полягає в тому, де нам взяти понад 1000 українських та кримськотатарських журналістів, які могли б зайти у Крим після його звільнення, адже організація на наповнення інформаційного простору Криму неможлива без таких людей… Потрібно формувати резерв та вчити цих людей…».
Важливе завдання: ліквідація наслідків ворожої пропаганди, протидія пропаганді після деокупації. Представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Володимир Ляшенко наголошує на важливості відновлення роботи Нацради у питанні моніторингу та врегулювання інформації. «Головне завдання представника Нацради – зробити так, щоб ЗМІ, які зараз працюють на території Криму, не залишилися там працювати після деокупації… Ми маємо розуміти, що після нашої перемоги Росія не припинить заважати нам: ще певний час, в українському ефірі на території Криму, працюватимуть російські ЗМІ, які будуть «накривати» Крим. Тому зараз ми думаємо про важливість ухвалення рішення, згідно з яким ми повинні забезпечити домінування в кримському ефірі правдивої інформації від українських та незалежних світових ЗМІ».
«Ця війна має декілька ланок: в основному в нас говорять про військову, вона головна. Проте не менш важливою є інформаційна ланка! Не виграти інформаційну війну – означає надалі не мати перемоги й на воєнному фронті. Перемога у нашій інформаційній війні – це перемога у глобальній інформаційній війні», – наголосив голова Центру Західнобалканських студій Олександр Левченко.
Учасниця дискусії, яка взяла в ній участь онлайн, провідна експертка Програми безпекових студій Ради зовнішньої політики «Кримська призма» Юлія Каздобіна у своєму профілі в фейсбуці зробила висновок, що «в нас дуже популярна думка, що під час воєнного стану та в ситуації після звільнення території від окупації не може бути свободи ЗМІ. І гадаю, що ризики повної свободи тут зрозумілі, про них ми дуже багато говорили. Але є одне маленьке «але». І полягає воно в тому, що інформаційне поле дуже змінилося з приходом інтернету, і що держава в ньому вже не може відігравати повністю контролюючу роль. Як показує досвід, якщо про якусь реальну проблему не говорять по телевізору, люди йдуть у ФБ або читають про неї «телеграмні» канали. І їх, звісно, можна, заборонити. Але це вже робила та робить Росія.
І тому як підсумок виникають дві такі думки.
1) Проблемою є не те, що щось кажуть і якусь проблему порушують в інформаційному полі. Проблемою вона стає за умови, якщо держава не робить зусиль для того, щоб її вирішити, і коли цю проблему починають використовувати внутрішні або зовнішні гравці для розгойдування ситуації.
2) Розгойдують ситуацію, як правило, не так за рахунок ЗМІ, як за рахунок скоординованої діяльності в інформаційному просторі. І коли це відбувається прозоро (тобто ми знаємо, у чиїх інтересах розміщується те чи інше повідомлення), це – демократична політична боротьба та/або адвокація (якщо не просто критикують, а просувають якесь рішення). А коли координація відбувається нишком, то це вже маніпулятивний вплив. А якщо ще й за гроші та на користь ворога, то це вже підривна діяльність.
І, як на мене, припиняти треба друге і третє, розкриваючи, забираючи інструменти, а в другому випадку ще серйозно караючи.
А в іншому, щоб підняття проблем створювало менше складнощів, а) їх треба негайно вирішувати і б) чесно говорити про них з суспільством. І говорити – це не лише давати інформацію, яка людям буде просто необхідна, а повідомляти про свої плани та наміри, про роботу, пояснювати, чому щось не є можливим, відповідати на складні питання. А цього, як правило, ми взагалі не вміємо, а просто тупо бачимо за будь-якою критикою загрозу…». То треба вчитись.
Інформаційна служба НСЖУ
Фото Дмитра Юрченка
