Конотоп у Сумській області не раз опинявся під прильотами, коли гучні вибухи лунали у багатьох районах міста. Після стресових годин конотопські газетярі завжди продовжують свою роботу, аби PDF-файли газети «Сільські горизонти» були своєчасно відправлені на друк у вінницьку друкарню. Щоб видання дійшло до своїх передплатників, які на нього чекають.
Колишня редакторка видання Людмила Ковальчук не полишає рідну газету: допомагає, підтримує, адже, як каже сама, «не може кинути журналістику».
– Тираж видання зараз становить усього 750 примірників, але для команди це не просто цифра, а люди, переважно пенсійного віку, які живуть у селах, де не так багато мають активностей, – каже Людмила Миколаївна. – Життя їхнє пройшло у важкій праці на тодішніх полях чи фермах, а зараз для багатьох залишається втіхою свіжий номер газети, яку звикли читати протягом десятиріч.
Медійники намагаються робити газету якісною, подають перевірену інформацію, отримуючи позитивні та подячні відгуки від передплатників. А ось нарікання викликають графіки доставки «Укрпошти», коли газету, яка виходить друком щоп’ятниці, деякі читачі у сільських населених пунктах отримують за кілька днів. Навіть назва видання підкреслює свою пріоритетність для сільського населення, хоча є передплатники і у Конотопі. Бо там уже кілька років не виходить газета «Конотопський край», яка охоплювала місто. Що ж до «Сільських горизонтів», то видання, як і багато інших газет, переживає зараз складні часи, бо редакція має фінансові труднощі, невеликі зарплати, а отже існує і загроза закриття.
Тих передплатників, які відмовилися від видання через несвоєчасність доставки, могло б повернути її поліпшення. Але жодних зусиль «Укрпошта» на це не спрямовує, хоча знову повідомила про збільшення вартості доставки на 2026 рік, і байдуже, що багато читачів обурюються через графіки доставки поштовиків, коли не враховується цінність свіжого номера для передплатників.
Попри проблеми, газетярі розуміють, що не можуть лишити своїх читачів без місцевих новин. Вони налагодили роботу дистанційно, збираючись на наради щовівторка в офісі. Працюють фактично на 0,5 ставки від мінімальної зарплати, але тримаються.
– Колектив розуміє, що збереження газети – то відповідальність кожного, тому шукаємо підтримку, як можемо, подаємо грантові заявки, звертаємося до місцевого бізнесу, тримаємо зв’язок із громадами, де йде розповсюдження газети. Але вкрай необхідною була б програма підтримки для друкованих видань на рівні держави, – наголошує директорка ТОВ «КРГ Сільські горизонти» Наталія Однодворець. – Газета точно протримається до кінця року, але що буде далі, питання зараз відкрите.
Ця історія про тих, хто продовжує працювати не завдяки, а всупереч. І, можливо, саме такі місцеві видання є останнім бастіоном довіри й відповідальності в українській журналістиці.
Інформаційна служба НСЖУ, фото Євгена Черевка
Дискусія з цього приводу: