Від початку повномасштабного вторгнення Дніпропетровщина стала справжнім хабом волонтерства. Вже майже два роки у регіоні активно допомагають вимушеним переселенцям
Проте за цей час благодійні фонди, громадські організації почали стикатися з новими проблемами. Саме медіа та колеги-журналісти суттєво допомагають долати ці виклики. Як медіа утримувати проблему вимушених переселенців (внутрішньо переміщених осіб) у фокусі громадської уваги? Якою має бути співпраця громадського та медійного секторів? Ці та інші питання обговорили у Дніпровському Центрі журналістської солідарності НСЖУ.
Для благодійників важлива комунікація
Нині медійників та благодійні фонди об’єднує чимало спільних справ. Окрім професійної діяльності, журналісти волонтерять, допомагають тим, хто на передовій, тим, хто полишив власні домівки і знайшов прихисток у громадах області.
– Коли почалася повномасштабна війна, Дніпро став тим містом, де українці почувалися у відносній безпеці. Серед них були і журналісти. Обласний осередок відразу простягнув руку підтримки медійникам. Ми допомагали консультативно, з розселенням, усім, чим могли. Колеги проявили неабияку солідарність. З часом наша робота систематизувалася. Запрацював Центр журналістської солідарності НСЖУ, діє прокат захисного спорядження для медійників, проводяться різні заходи. Вся ця діяльність ще більше нас згуртовує, – зазначив голова Правління Дніпропетровської обласної організації Національної спілки журналістів України Олексій Ковальчук.
Чимале навантаження лягло на плечі громадськості. «Центр допомоги переселенцям та армії» – один із благодійних фондів, який запрацював з перших годин повномасштабного вторгнення. Вже 24 лютого в приміщенні фонду волонтери розгорнули перший в області шелтер, де приймали переселенців з Харкова та Донеччини. Відтоді допомога не припинялася. Сорок волонтерів пишуть гранти, займаються логістикою, шукають ресурси, залучають допомогу від партнерів, організовують різні заходи для дітей-ВПО, купують та роздають їм продуктові набори, засоби гігієни, дитяче харчування, памперси та інші товари.
– Без допомоги жителів Дніпра ми б не змогли підтримувати людей, які втікали від війни. Дніпряни проявили неабияку згуртованість. За ці два роки центр надав допомогу понад 80 тисячам родин. І переселенці продовжують прибувати. Один із напрямків – це Покровська громада. Для нас дуже важлива комунікація. Завдяки грантовим проєктам її вдається налагоджувати на високому рівні. Були зустрічі з маріупольцями, жителями Волновахи, Бердянська, Вугледара. У нас працює юрист, який надає консультації щодо державних програм підтримки. Щодо медіа – то хотілось би лояльнішої та гнучкішої медіаполітики. ЗМІ під час війни виживають, вони потребують фінансування. І якщо медіа будуть більш забезпечені – їхня тематика розшириться. І до плану новин потраплять новини і про благодійні організації», – зазначив директор фонду Павло Медвідь.
Він підкреслив, що підтримка ВПО –лише один напрям діяльності. Також фонд передає допомогу ЗСУ: форму, аптечки, рюкзаки, тепловізори, приціли нічного бачення, дрони, генератори, намети, зарядні пристрої та багато інших необхідних речей.
На другий день повномасштабної війни запрацювала у Дніпрі й інша громадська організація – «Джерело підтримки». Благодійники зосередили діяльність на допомозі ВПО. Головний напрям роботи – забезпечення переселенців житлом та їхня інтеграція у місцеву громаду.
– Сьогодні головний виклик для нас і ВПО – постійний пошук ресурсів. Адже без ресурсів важко вистояти і перезавантажити своє життя. Внутрішньо переміщені особи – це розгублені люди, яким нікуди повертатися. Ми провели опитування і, яке показало, що серед ВПО, які живуть у Дніпрі, – 45% втратили повністю житло. Це статистика станом на вересень 2023 року. Зараз ситуація погіршилася, бо військові дії тривають, – зазначила директорка ГО Людмила Діннік.
– Перші місяці війни організація постійно розповідала про свою діяльність. Зацікавленість виявляли не лише українські медійники, а й їхні колеги з Японії, Франції, Великої Британії, США. Зараз настає інформаційна тиша. І хотілось би, щоб медіа порушили цю тишу. Є успішні кейси про допомогу переселенцям, є неабиякий досвід, який стане у нагоді благодійникам-новачкам. І головне: медіаресурси можуть показати діяльність благодійних фондів та громадських організацій на міжнародній арені.
Слово за медійниками-волонтерами
Великий досвід допомоги ВПО має наша колежанка, менеджерка з медичного супроводу евакуаційної команди БФ «Схід-SOS» Ольга Владимирова. За її плечима –сотні історій про долі вимушених переселенців. Допомагають їй у непростій діяльності навички, здобуті саме під час роботи у ЗМІ.У першу чергу пані Ольга радить медійникам брати інформацію з першоджерел, не гнатися за цифрами, бути максимально об’єктивними і зберігати при цьому емпатію.
– Зараз роль медіа тільки зростає. Але зростає і відповідальність. Інколи те, що хочеться сказати, суперечить тому, що треба говорити. Тому сперечайтесь із редакторами, обговорюйте, доводьте свої думки, аргументуйте. Все це ми робимо заради нашого майбутнього, – підкреслила Ольга Владимирова.
Вона звернула увагу, що і українські, й іноземні журналісти пишуть про реальні історії війни. Але є й проблеми, які були і раніше, але війна їх показала з іншого боку: це питання гідності, дотримання прав людини з когнітивними розладами, прилаштування таких людей тощо. Ці питання – у полі зору громадських організацій. Але тема потребує більшої уваги, у тому числі і з боку медіа.
Від початку повномасштабної війни журналісти, окрім своєї професійної діяльності, обирають той напрям, де ще можуть допомогти. Це переважно волонтерство. Такою думкою поділилася ветеранка обласного радіо, волонтерка, заступниця директора Дніпровського будинку мистецтв Валентина Орлова. За її словами, журналіст у нинішній ситуації має великий плюс – він дуже обізнаний. Тому сьогодні НСЖУ та Центр журналістської солідарності вкрай необхідні як осередки з трансформації завдань та посилів для суспільства.
– На жаль, є теми, які практично оминають ЗМІ. Це історії про вдів, про матерів, які втратили дітей. А коли мовчить медіа, то активніше говорять соцмережі. Там люди гуртуються навколо того, що їм болить. Там вони мають слово. Медіа не повинно допустити байдужості суспільства, – зазначила Валентина Орлова.
На думку учасників «круглого столу», сьогодні медіа фіксують події, які відбуваються «тут і зараз». Держава теж реагує на глобальні проблеми: дати житло ВПО, допомогти з роботою. Але хто, як не ЗМІ та громадськість, мають думати про майбутнє? Бо українцям відбудовувати зруйновані міста. Туди захочуть повернутися місцеві жителі, які там народилися і жили. Тому медіа треба звернути увагу не лише на інтеграцію переселенців, а й допомогти зберегти ідентичність громад. Необхідно говорити про людей з Бахмута, Маріуполя, Волновахи не як про окремих героїв, а як про єдину громаду.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності в Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру), адреса: вул. Старокозацька, 8.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС
Фото Віктора Качанова
