Журналісти, які розповідають історії постраждалих людей, схильні до емоційного вигорання. Як цьому запобігти, психологиня-практик, заступниця голови Чернівецького осередку Української спілки психотерапевтів Наталія Оксіна розповіла під час відкритої лекції «Що робити, коли опускаються руки і робити нічого не хочеться», прочитаної вчора в онлайн-форматі для активу НСЖУ, команд Центрів журналістської солідарності.
Ця зустріч відбулася в рамках діяльності мережі Центрів журналістської солідарності, яка надає допомогу українським журналістам. Учасники відкритої лекції отримали необхідну інформацію, як зберегти себе від емоційного вигорання.
«Професійну деформацію ми помітити не можемо, її помічають наші близькі. А от емоційне вигорання у себе можемо помітити лише ми. Емоційне вигорання – це екстрена реакція на низьку подій, які накопичуються всередині нас», – зазначила Наталія Оксіна.
Як розповіла психологиня, Всесвітня організація з охорони здоров’я визнала емоційне вигорання хворобою.
Причинами емоційного вигорання можуть стати «вимушене» професійне спілкування, високий рівень професійного стресу, дефіцит визнання, недостатність грошової винагороди, несприятливий клімат у колективі, висока самопожертва, труднощі в спілкуванні, надто високий рівень емпатії до співрозмовника, а ще – сильна залежність від сторонньої думки.
Серед ознак емоційного вигорання виділяють коливання ваги тіла, загострення хронічних захворювань, виснаження, порушення сну, підвищена дратівливість, розчарування в роботі та в особистому житті, відчуття безнадії, невмотивована тривога, слабкий емоційний відгук, безпорадність, внесення змін у робочий графік, порушення пріоритетності виконання завдань, труднощі в прийнятті рішень, емоційні вибухи, зниження продуктивності праці тощо. Емоційне вигорання може бути «заразним» – передаватися колегам по роботі.
Щоб попередити емоційне вигорання, потрібно розширювати коло спілкування, культивувати позаробочі інтереси, хобі, розвивати почуття гумору, здорове ставлення до конкуренції, брати участь у програмах підвищення кваліфікації тощо. Важливо відокремлювати робочий час від неробочого аж до застосування спеціальних ритуалів та розподілу одягу на робочий і неробочий.
«Також важливо мати захищене місце, де ви можете почуватися в комфорті й проводити там певний час. Якщо такого місця у вас немає, вигадайте його й подумки відвідуйте», – радить психологиня.
