Комісія з журналістської етики розробила рекомендації, які допоможуть працювати над матеріалами про життя українців на тимчасово окупованих територіях, оскільки для більшості журналістів підготовка таких матеріалів — складне завдання. Медійники не можуть відкрито приїздити на контрольовані росією території, а приватні поїздки пов’язані з ризиком. Здебільшого інформацію журналістам доводиться збирати без особистої присутності, з використанням різних джерел.
Перевірити таку інформацію важко і часом неможливо, тим більше оперативно. Контакти з людьми, які мешкають на окупованих територіях, обмежені через блокування російською владою сайтів і соціальних мереж, через проблеми з інтернетом, зв’язком.
Тому матеріалам, присвяченим життю українців на тимчасово окупованих територіях, часто бракує повноти, точності і неупередженості.
1. Поширена помилка — знеособлення усіх мешканців окупованих територій. Шукайте можливість запитувати про потреби й про життя українців в окупації у них самих, включайте думку таких людей до своїх матеріалів.
2. Потрібно передбачати заходи безпеки, насамперед цифрової, адже для людини в окупації спілкування з українськими журналістами або передача інформації становить великий ризик. Співрозмовник або співрозмовниця можуть не володіти навичками цифрової безпеки, тому треба подбати про безпеку і навчити людину.
3. Не розкривайте імена людей в окупації (навіть якщо вони дають згоду на оприлюднення), не передавайте контакти цих людей колегам, які не працюють над конкретним матеріалом, не включайте джерела до загальних баз даних, до списків розсилки або редакційних чатів.
4. Навіть якщо ви вважаєте, що ваші джерела є надійними, не забувайте, що ці люди знаходяться в стресових умовах, про вплив російської пропаганди та дезінформації. Намагайтесь підтвердити інформацію з інших джерел.
5. Піддавайте сумнівам контент анонімних каналів і сайтів, які часто поширюють фото та відео з окупованих територій.
6. Будьте критичними до будь-якої інформації, яку поширює російська пропаганда. Водночас контент російських ресурсів може бути використаний, зокрема, для підтвердження російських воєнних злочинів, для ідентифікації тих, хто працює на окупаційний режим тощо.
7. Варто розрізняти тих, хто працює на окупаційний режим і зміцнює його, і тих, хто є заручниками окупантів. І до одних, і до інших необхідно підходити неупереджено: наприклад, не називати колаборантами та зрадниками всіх, хто отримав російський паспорт, адже Росія проводить примусову паспортизацію на окупованих територіях.
8. Комісія рекомендує уникати вживання слова «колаборант» у побутовому значенні — замість цього говорити про вчинки або висловлювання конкретної людини. Щодо колабораціонізму як злочину, то медіа, крім ретрансляції офіційних повідомлень правоохоронних органів, варто давати роз’яснення, хто є колаборантом.
9. Розширюйте коло тем, пов’язаних із життям людей в окупації, давайте їм довідкову практичну інформацію і відповідайте на запитання, які їх хвилюють.
