«Того ранку ми прокинулися на Донбасі від звуків вибухів. Коли дізналися, що бомблять також Київ та інші міста по всій Україні, були шоковані. Україна – і світ – прокинулися в новій реальності…» Так згадує 24 лютого 2022 року Гінтс Амоліньш, редактор закордонних новин та репортер латвійського суспільного мовника LTV. Він став одним із тих іноземних журналістів, які послідовно документують російську агресію та український спротив від самого початку повномасштабного вторгнення.
За два роки Амоліньш здійснив близько 20 відряджень в Україну. Його репортажі – це літопис війни, від перших днів вторгнення до сьогодення. «Кожна поїздка унікальна з погляду завдань, локацій та людей, яких ми зустрічаємо», – розповідає журналіст.
Особливо Гінтсові закарбувався в пам’яті березневий Київ 2022 року.
– Місто-мільйонник, де вулиці спорожніли, оскільки його мешканці втекли, а ті, хто залишився, сиділи по домівках. На той момент армія загарбників була поблизу столиці, – згадує Гінтс.
Він вів репортажі з напівзруйнованого мосту в Ірпені, де цивільні, деякі з закривавленими обличчями та іншими пораненнями, намагаючись втекти від бойових дій, переходили міст і річку пішки…
Але вже за місяць картина змінилася.
– Це було близько Великодня, дні були прохолодні з весняним сонцем, але на Майдані в Києві вже цвіли червоні тюльпани. Місто було повне людей, вулиці знову заповнилися транспортом – кияни повернулися. Це було свідчення стійкості українців, – підкреслює латвійський репортер.
Гінтс Амоліньш став свідком найважливіших подій цієї війни: звільнення Київщини, Харківщини, Херсонщини, боїв під Бахмутом. Він бачив жахіття Бучі, ексгумацію масових поховань у звільненому Ізюмі, життя харків’ян у метро під постійними обстрілами.
– У Запоріжжі ми бачили нескінченні потоки біженців з Маріуполя, коли місто все ще було під потужними російськими бомбардуваннями, – згадує репортер. – У Харкові сотні людей тижнями жили в метро, майже не бачачи поверхні. Спалені будівлі та воронки від артилерійських снарядів поблизу слугували страшним попередженням про небезпеку нагорі… Війна – це жахлива подія, де б вона не відбувалася. Війна руйнує життя і забирає життя. Я раніше висвітлював конфлікти на Близькому Сході та в Африці. Проте я не висвітлював військового конфлікту такого інтенсивного, як війна Росії в Україні.
Робота в умовах війни вимагає особливої підготовки та обережності.
– Це зовсім інший рівень викликів, – зазначає журналіст. – Постійні ризики фізичних травм і смерті – чим ближче до лінії фронту, тим більші ризики. Додайте до цього регулярні відключення електроенергії, що впливає на можливості заряджання обладнання і роботу зв’язку. Часто немає води та опалення. Ми все це пережили.
Журналіст відзначає участь Національної спілки журналістів України у питаннях безпеки медійників, які працюють поблизу лінії фронту.
– Захисне спорядження, таке як бронежилети та шоломи, є незамінними для медійників під час репортажів з України, – каже Гінтс. – За останні роки журналісти вже зазнавали поранень і гинули під час виконання редакційних завдань. Таке спорядження є абсолютно необхідним під час роботи на передовій, щоб максимально зменшити ризик поранення чи загибелі. Але через різні обставини журналісти можуть не мати такого спорядження, що може серйозно перешкоджати їхній роботі та наражати їхнє життя на небезпеку. LTV використовувала бронежилети та шоломи, надані Національною спілкою журналістів України, коли обставини вимагали, щоб наші команди мали додаткові якісні бронежилети та шоломи. Ми дуже вдячні Спілці за службу медійній спільноті, як вітчизняній, так і закордонній. Я високо ціную відданість персоналу, чуйність та готовність допомогти, коли журналісти звертаються по допомогу та пораду – це була найчудовіша співпраця.
Навіть у 2024 році, коли потік іноземних журналістів в Україну різко зменшився, латвійський репортер і далі висвітлює різні аспекти війни. У лютому він підготував репортаж із Авдіївського напрямку, в серпні – з боїв у Серебрянському лісництві. Нещодавно він зустрічався з фермерами на Донбасі, які розміновують поля та працюють на землі попри загрозу та близькість фронту.
– Їхній колега загинув неподалік кілька місяців тому, коли його трактор наїхав на протитанкову міну. І вони не впевнені, чи не повернеться російська армія. Але фермери – як і Україна в цілому – і далі рухаються вперед, – розповідає Амоліньш.
На його переконання, увага світу до України хоч і не така гостра, як у 2022 році, але залишається значною. Принаймні латвійська аудиторія все ще дуже зацікавлена і стежить за тим, що відбувається в Україні, зазначає журналіст.
– Зараз увага до України також пов’язана з міжнародною політичною ситуацією – результатами виборів у США та можливими виборами в Німеччині, – додає Гінтс Амоліньш. На його думку, для підтримання інтересу світової аудиторії важливі як термінові новини про зміни на фронті чи масштабні атаки, так і особисті людські історії про тих, чиє життя глибоко зачепила війна – таких в Україні надто багато.
Амоліньш спостерігає, як змінюються українські військові.
– Більшість із них були свіжі та натхненні впродовж перших місяців. Зараз вони дедалі більш утомленіші, але все ще рішучі та віддані справі, – каже журналіст.
За його словами, ця характеристика, стосується і всієї України, яка, попри втому, продовжує боротьбу.
– Україна та народ України довели всьому світові, що мають волю і рішучість протистояти агресії, стояти на своєму з усіх сил та доступних ресурсів – у наймасштабнішій за багато десятиліть війні на європейській землі. Кожен аспект війни та її наслідків має місце для ширшого висвітлення, – наголошує журналіст і сам продовжує свою роботу, документуючи цю війну для світу та історії.
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
