«У нас в Запорізькій області великі газети припинили існування, а місцеві, прифронтові, – виходять! Це видання, які завжди підтримують читачі. Люди можуть не довіряти міському чи сільському голові, але редактор газети – завжди в авторитеті на своїй території!»
Ці слова головної редакторки видання «Голос Гуляйпілля» Тетяни Великої прозвучали під час нещодавнього показу документального фільму «На межі. Історія незламності редактора прифронтової газети», знятого інформаційною службою НСЖУ і присвяченого роботі журналістів прифронтових медіа.
Тетяна Велика, яка очолює одне із таких видань, каже, що вона – із тих, хто «не просто вірить, а сильно вірить у силу свого медіа».
– Якби у мене не було такого відчуття, то я можливо і не починала його відроджувати! – наголосила пані Тетяна в коментарі НСЖУ. – Адже це не просто – з огляду на те, що ворог зараз стоїть у семи кілометрах від мого будинку в Гуляйполі…
Оцінивши позитивний досвід оріхівської «Трудової слави», яку за сприяння НСЖУ вдалося відновити першою в Запорізькій області, Тетяна Велика звернулася по допомогу до Спілки – і на початку жовтня 2023 року, після 586-денної перерви, газета «Голос Гуляйпілля», котрій незабаром – 94 роки, знов прийшла до читача. Працюють також сайт «Гуляйполе сіті» і соціальні мережі, телеграм-канал видання.
Відновлення видання на прифронтовій території, коли частина колишньої читацької аудиторії перебуває під окупацією, – справа не з легких. За місяці, які минули з часу відновлення газети, редакторка вже накопичила значний досвід і детально зрозуміла складнощі роботи в прифронтовому місті.
По-перше, втрачено повноцінне місце роботи – редакційний офіс: приміщення розбите російськими обстрілами.
По-друге, кількість працівників з довоєнних восьми скоротилася до чотирьох.
По-третє, число передплатників, яких до війни було 1,8 тисячі, зараз скородилося до 450.
По-четверте, органи державного управління і місцевого самоврядування більше не в змозі укладати договори про висвітлення своєї діяльності.
По-п’яте, повністю втрачено рекламний ринок, тоді як до війни з 12 сторінок газети 4 відводилося під рекламу.
– Щодо фермерів та підприємців, то вони, на жаль, у нашому прифронтовому регіоні опинилися не в кращому стані, ніж я, – зазначає Тетяна Велика. – Мій чоловік – фермер. На жаль, більшість орендованих земель – на лінії вогню, на яких не проводиться обробіток землі взагалі. Такий стан аграріїв всього Гуляйпільського регіону. Тому взяти на себе фінансування редакції газети «Голос Гуляйпілля» не візьметься ніхто! Кожного місяця на заробітну плату та друк газети маємо витрачати близько 40 тисяч гривень. Це з урахуванням мінімальної заробітної плати…
– Кваліфіковані працівники, віддані читачі, рекламний ринок, угоди з органами влади… Всі ці чинники до війни робили наше медіа справді незалежним і фінансово спроможним, – зазначає Тетяна Велика. – Сьогодні вони практично не працюють. Тому ми змушені шукати донорів та грантові програми, без яких нашому прифронтовому медіа вижити просто неможливо.
Наразі редакція тісно співпрацює з НСЖУ та Лабораторією журналістики суспільного інтересу при підтримці німецького фонду European Center for Press and Media Freedom (ECPMF). До речі, останні погодили заявку «Голосу Гуляйпілля» і на пропозицію НСЖУ запланували 5-місячне фінансування, яке має розпочатися в червні. Крім того, за проєктом «Близько до нуля», ініційованим НСЖУ спільно з нідерландською міжнародною організацією Free Press Unlimited, «Голос Гуляйпілля» та ще чотири прифронтові газети отримували тримісячне фінансування.
Підбивши фінансові підсумки, редакція робить висновок, що з надходжень наразі 85 відсотків – це фінансова підтримка донорів і лише 15 відсотків – кошти з передплати.
– Реагуючи на запит видання, Національна спілка журналістів України вирішила надати «Голосу Гуляйпілля» додаткову фінансову підтримку в 15 тисяч гривень, щоб редакція змогла виплатити борг за попередній друк газети, – каже голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Кошти виділено завдяки партнерству з благодійним фондом «Журналістська ініціатива» за фінансування GREEN COOP та Японського фонду майбутніх поколінь.
– Ми щиро вдячні за підтримку, – зазначає Тетяна Велика. – Для того, щоб працювати далі, ми маємо все необхідне – і бажання (яке зберігається, незважаючи на постійні вибухи, руйнування рідного міста і наших будинків), і друзів – фінансових донорів. Ми віримо у свої сили й далі створюємо якісні матеріали, за які не соромно!
Відродження місцевих видань на прифронтових та деокупованих територіях, де помітний брак об’єктивного проукраїнського інформування місцевого населення, – одне з пріоритетних завдань Національної спілки журналістів України. Станом на зараз Спілці за сприяння міжнародних партнерів удалося профінансувати відновлення випуску 32 таких медіа.
Інформаційна служба НСЖУ
