«Це дуже інтенсивно, багато емоцій. Це дуже відрізняється від усього, що ми коли-небудь уявляли собі, читаючи чи думаючи» – щоденник подорожі до України та кількаденної роботи тут створив бразильський медійник. У такому форматі аудиторія Бразилії бачить українські реалії завдяки Професору HOC.
Це творче ім’я медійника Хені Озі Цукер, який провів відрядження в Києві та на Харківщині. Він політолог, професор, письменник і блогер майже двомільйонного ютуб-каналу:
–Російське вторгнення в Україну – одна з найбільших подій 21-го століття. Щоб повністю зрозуміти щось такого масштабу, мені довелося приїхати аж сюди. Наступні кілька днів я буду тут, біля фронту. Я почну розуміти, розмовляти з людьми, бачити все, що тут відбувається, і, очевидно, це складна подорож дуже складна. Не думаю, що я коли-небудь витрачав 4 дні, щоб дістатися до кінцевого пункту призначення.
Творча і безпекова команда Професора HOC познайомилася з роботою Центру журналістської солідарності у Харкові.
Для роботи «у полі» Харківський Центр журналістської солідарності НСЖУ надав іноземним медійникам захисне спорядження.
Хені Озі Цукер аналізує та розповідає своїй аудиторії про геополітичну ситуацію. На його інтернет-сторінках вже є перші відео з враженнями про роботу в Україні.
–Я публікую щоденники. Звіти, в яких розповідаю про весь досвід. Я думаю, що потяг був однією з найвиснажливіших і найскладніших речей, але мені вдалося поговорити з кількома людьми. Я бачу і відчуваю історію війни, що вони думають, що вони відчувають у поїзді. Наприклад, у нас були лише жінки, люди похилого віку та діти. Це реальність війни, чи не так? Чоловіки не можуть покинути Україну. І також вони в бою, у бойових діях. Я розмовляв із багатьма жінками, і це дуже емоційні та шокуючі історії. Деякі речі дуже вражають. Люди емоційно переживають, плачуть і розповідають історії. Є дуже сильна єдність і відчуття: «Я не здамся, я не буду воювати, це моя країна». І це частина трансформації, яка, можливо, відбулася з українською ідентичністю. До цього, можливо, українці не були такими єдиними та не мали такого сильного почуття ідентичності та національності. Одна з речей, яку росія хоче зробити, що планує путін, – це знищити цю ідентичність. Але вторгнення та війна, вони мають протилежний ефект, я б сказав, у багатьох відношеннях.
У перших емоційних відгуках про роботу в Україні Хені Озі Цукер описав новий побут українців: життя під сиренами.
«Є й цікаві та дивовижні речі, такі як ця. Ми уявляємо війну та думаємо про повне руйнування, а столиця ціла, люди живуть нормально на вулиці, виходять на вулицю або гуляють. Речі не зруйновані, і люди намагаються жити якомога нормально. Очевидно, коли ви розмовляєте з людьми, ви розумієте, що інші проблеми та інші питання є складними та заплутаними, чи не так? Наприклад, історія про сирени тривоги та коли є тривога про напад, і люди прокидаються посеред ночі. Бо це трапляється здебільшого вночі, і вони не можуть знову заснути, а потім прокидаються, намагаючись заснути, і раптом настає час прокидатися на роботу, тому всі сплять дуже мало. У всіх є травми, стреси».
Кожна емоція, яку пережив Професор HOC, доступна глядачам його контенту. Історії, які є на жаль, вже звичною реальністю для нас, логічно дивують світ.
«Одна з жінок, із якою я розмовляв, працює з технологіями, і вона розповіла, що вона і багато людей окрім неї, купили 3D-принтери та друкують дрони вдома. Це не державна програма, це просто спосіб, який вони знайшли, щоб допомогти, тому вони купили 3D-принтер і завантажили програми».
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Ганна Черненко)
Харківський ЦЖС
Дискусія з цього приводу: