Українські медіа потребують особливої підтримки в умовах війни, переконаний секретар НСЖУ, головний редактор видання «Обрії Ізюмщини» (Харківська область) Костянтин Григоренко. Йдеться, зокрема, про створення детальної мапи інформаційного ландшафту та заснування фонду розвитку медіа за участі міжнародних донорів. Ці ініціативи спрямовані на подолання кризи в медіасфері України, де протягом останніх двох років спостерігається різке скорочення кількості як друкованих, так і електронних медіа не лише на прифронтових територіях, а й у центральних та західних регіонах.
– Тенденція двох останніх років: йде різке скорочення медіа в Україні. Говоритиму більше про друковані видання, бо це питання мені найбільше болить. Але йдеться не лише про пресу і не лише на прифронтових територіях, але і в інших регіонах, у тому числі в західних та центральних частинах України. Нам треба створити мапу інформаційного ландшафту, аби було розуміння, у яких областях які медіа ще працюють, а які вже припинили свою діяльність. Очевидно, що у нинішніх умовах більше не можна покладатися на перспективи підтримки медіа з боку державних органів. Їх немає. Але можна створити, наприклад, фонд розвитку медіа із залученням коштів міжнародних донорів.
Якщо деталізувати пропозицію щодо створення мапи інформаційного ландшафту, то її можна сформувати завдяки інформаціям, які нададуть осередки НСЖУ, котрі працюють у кожній області і добре володіють ситуацією на місцях. На мою думку, деякі організації проводять таку роботу, виходячи з потреби подавати звітність донорам. Я до них звертався із зауваженнями стосовно неправдивої інформації по Одеській, Харківській, Херсонській, Сумській областях. Потрібно реально вказувати, які там медіа працюють на постійній основі. Це стосується і газет, і онлайн-платформ, і місцевого телебачення чи радіо.
У цьому плані потрібна комплексна робота, яку й можна виконати завдяки даним від наших обласних осередків. І потім рухатися далі, орієнтуючись на підтримку наших міжнародних партнерів. Національна спілка журналістів України надає широкий спектр підтримки медійникам. У публічному просторі хотілося б бачити більше інформації про заходи, які проводить НСЖУ, конкретні історії підтримки медійників. Протягом останніх років журналісти вже добре розібралися, хто дійсно стоїть на варті їхніх інтересів як, до прикладу, НСЖУ, а хто намагається позиціонувати свою діяльність, виходячи з перефразованого прислів’я: менше діла, а більше слів…
Що ж до фонду розвитку медіа, то пошлюсь на досвід балтійських країн Латвії та Литви, який я вивчав і передав свої напрацювання у Спілку. Можемо запропонувати міжнародним донорським організаціям долучитись до такого фонду. Відрадно, що маємо плідну співпрацю із європейськими журналістськими спілками. Натомість скептично дивлюся на те, що державні органи будуть опікуватися проблемами інформаційної галузі.
Одним із основних проблемних питань для газет є робота «Укрпошти». Вважаю, що керівництво «Укрпошти» методично продовжує знищувати сервіси передплати та доставки друкованих ЗМІ. А заклики дослухатися до проблем, які озвучують видавці, просто летять у повітря, і ніхто на них не реагує.
Бачу два шляхи виходу із кризи, яку створює «Укрпошта». Перший – правовий. Завдяки юристам, які спеціалізуються на питаннях медіасфери, змусити «Укрпошту» змінити типові договори з видавцями, у які повернути пункт про їхню відповідальність за доставку і передплату. Другий – це шлях, яким йде наше видання. Я як керівник регіонального медіа можу запевнити, що вже третій рік поспіль ми стовідсотково проводимо редакційну передплату і розповсюджуємо газету без послуг «Укрпошти». Такий досвід вже опанували три редакції в Харківській області, є приклади в Івано-Франківській та Львівській областях.
На Харківщині з 27 районних реформованих газет, які видавалися у 2020 році, залишилося 12, а в каталог 2025 року увійшло всього 8 колишніх районних газет, загалом регіональних видань у каталозі «Укрпошти» 12. Виходячи з реалій сьогодення, вважаю, що поштовики вже не є партнерами газетярів і більше ніколи не будуть, навіть якщо зміниться керівництво. Але мене тішить, що наша редакція не платить кошти «Укрпошті», у тому числі й пану Смілянському на зарплату.
Хочу виокремити роботу прифронтових редакцій, таких як Куп’янська, Шевченківська, Дворічанська. Вони передають друковані видання на прифронтові території, а правильніше їх називати уже територіями активних бойових дій, де все ще залишаються люди, які чекають на інформацію.
Важливим аспектом у діяльності медіа є саморегулювання. На цьому я вже не раз наголошував. Чому знову акцентую? Зараз, як ніколи, у нас повинна бути солідарність і об’єднаність. У регіональних медіа, які працюють, є дуже великі виклики щодо висвітлення злочинів воєнного часу, питання, пов’язані з небезпечними ситуаціями. Тому пропоную активніше пропагувати редакційні політики медіа, долучатись до підписантів Комісії з журналістської етики, а наші керівники – голова НСЖУ Сергій Томіленко і перша секретар Ліна Кущ входять до складу Комісії з журналістської етики. Маю ідею, аби Спілка і обласні організації стали центрами впровадження принципів саморегулювання, з підписанням меморандуму, з дотриманням певних редакційних стандартів. Це буде потрібно і в світлі проведення можливих майбутніх виборів різних рівнів, коли всі згадають про медіа, почнуть вишукувати дані про те, скільки є газет, радіо, телебачення.
Загалом, якщо повернутися до теми друкованих видань і їхнього майбутнього, то, думаю, вони продовжуватимуть закриватися. Виживуть сильніші, ті, які, окрім друкованого формату, мають мультимедійні платформи. Тут можу послатися на досвід наших сусідів, поляків. Його я вивчав 4 роки тому у регіональній редакції. Вони вже тоді перейшли на щомісячні дайджести, у них не дуже добра була ситуація з фінансовою підтримкою. Але, маючи у своєму арсеналі інтернет-портали (у деяких є інтернет-радіо), випускають друковані видання раз на місяць, залучаючи рекламу, як дайджест, що йде у продаж.
Можна наводити й приклади інших країн, де друковані медіа пройшли трансформацію. А на прикладах гіперлокальних редакцій, бачимо, що кошти поступово «перетікають» із друкованих версій у цифру, і ми вже навчилися мати певні доходи від цифрових майданчиків. Стосовно їхньої монетизації треба проводити навчання: тренінги, семінари, потрібні знання і щодо використання штучного інтелекту. Укртелерадіопресінститут у партнерстві з НСЖУ провів декілька дуже класних навчань по використанню штучного інтелекту. Ми вже почали у нашій редакції також використовувати штучний інтелект. І я роблю висновки, що чим швидше і якісніше ми опануємо нові технології, тим легше буде працювати у сучасних умовах.
Свого часу від Національної спілки журналістів України була ініціатива: внести зміни у законодавство про оренду державного і комунального майна, аби у перелік пільгових категорій були включені медійні організації. Але законодавці тоді не дослухалися до пропозиції, а тепер для редакцій, чиї приміщення зруйновані через обстріли, виникає багато проблем. Зокрема, зазнала повного руйнування редакція нашого видання в Ізюмі, і ми втратили можливість мати пільгову оренду. Вважаю, нам треба повернутися до цього питання. Потрібно, аби на мапі інформаційного ландшафту, було відображено, яка кількість приміщень медіа зруйнована, аби отримати повну картину, можна подати запит до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України і щодо друкованої регіональної преси, і щодо аудіовізуальної. Вважаю несправедливим, що у законодавстві мало враховані специфічні особливості друкованих ЗМІ. Сподіваюся, прийде час і будуть внесені свої корективи.
Підготувала Людмила Мазнова
Від НСЖУ. Це виступ на розширеному засіданні Правління НСЖУ, яке відбулося в онлайн-режимі 23 січня 2025 року за участю понад 50 спілчан із усіх регіонів України. Правління одностайно підтримало пріоритети НСЖУ на 2025 рік. Ключові напрямки: захист журналістів та свободи слова, системна допомога регіональним та місцевим медіа, солідарність з полоненими колегами, розвиток мережі Центрів журналістської солідарності, посилення міжнародної співпраці.
За десять днів після засідання, 4 лютого 2025 року, Ізюм було піддано варварському бомбардуванню, яке призвело до загибелі людей. Суттєво постраждало і нове, орендоване приміщення редакції «Обріїв Ізюмщини», розташоване неподалік епіцентру вибуху російської ракети. «Тільки почали оговтуватися після окупації – і знову удар!» – сказав у коментарі НСЖУ заступник головного редактора «Обріїв Ізюмщини» Микола Калюжний.
