У Центральному будинку офіцерів Збройних Сил України 10 грудня 2020 року відбулася урочиста церемонія вручення дипломів лауреатів Премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва 2020 року. Премію цьогоріч присуджено в усіх п’яти номінаціях – література, кіно, музичне, театральне, образотворче мистецтво.
Відзнаки лауреатам премії вручив заступник міністра оборони України Ігор Старобінський.
У номінації з найбільшою кількістю конкурсних робіт – «Літературні твори військової тематики» – переміг, нагадаємо, автор роману «Вірний присязі!» Валерій Макеєв, секретар Національної спілки журналістів України, житель Черкас. На жаль, він не зміг особисто бути цього дня в столиці. На запрошення організаторів у заході в Центральному будинку офіцерів взяв участь Сергій Томіленко. Він виступив як очільник творчої спілки, що висунула роман «Вірний присязі!» на здобуття премії. Голова НСЖУ наголосив, зокрема, що автор книжки добре знає тему, на яку пише: Валерій Макеєв виїздив на Східну Україну як волонтер, був учасником деяких реальних подій, близьких до тих, що покладено в основу сюжету художнього твору. Більш як три місяці Валерій перебував на окупованій території у полоні. Творча спілка й міжнародні організації боролися за свободу своїх колег, докладали багато зусиль, щоб повернути з неволі українських журналістів.
Як розповів на одній з презентацій згаданої книжки нинішній лауреат премії Валерій Макеєв, він у серпні 2014 року потрапив у полон, намагаючись допомогти визволити українських вояків, схоплених окупантами на Луганщині – на одному з передових блокпостів. Тоді вдалося, зокрема й зусиллями військової контррозвідки, майже всіх врятувати, а один молодий боєць, якому пощастило втекти від проросійських бойовиків, переховувався в українській сім’ї поблизу кордону з РФ. Коли про це стало відомо українському командуванню, Макеєву доручили переговорити телефоном з вояком (хлопець був поранений, але духом не підупав). «Як ти?» спитав Валерій. «Вірний Присязі!» – відповів боєць. Саме ця фраза хлопця, якого згодом врятовано й повернуто з окупованої території, стала заголовком книжки.
Серед достойників, відзначених цьогоріч мистецькою премією, є й художниця Олеся Гай-Курило (її нагороджено посмертно), вона донька подружжя фахових журналістів і письменників, які живуть у Білій Церкві на Київщині. Батьки Галина й Анатолій Гай, які також стали учасниками церемонії нагородження, прийняли відзнаки доньки. Вони розповіли, що репродукції картин Олесі про війну подано в буклеті «Під знаменом Волі». У квітні 2016 року Олеся як військовий художник працювала на передовій неоголошеної російсько-української війни. У розквіті творчих сил трагічно обірвалося її молоде життя… Вона зробила начерки майбутніх олійних, акварельних та графічних робіт, присвячених 75-річчю сформування 72-ї гвардійської орденоносної дивізії та її спадкоємиці – 72-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Цей доробок та інші її роботи військової тематики гідні відзнаки – так одностайно вирішив Комітет з присудження премії, сформований з представників творчих спілок, міністерств оборони, культури та інформаційної політики, освіти і науки України.
Фото Сергія Томіленка і Сергія Шевченка
Джерело сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
