Про журналістські стандарти під час висвітлення подій в умовах війни та роботу військового кореспондента йшлося на тренінгу, який на запрошення Івано-Франківського Центру журналістської солідарності НСЖУ провів прес-офіцер Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, полковник ЗСУ, член НСЖУ Тарас Грень для студентів кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила.
Тарас Грень наголосив на важливості журналістів під час війни, зауваживши, що журналіст – це людина, яка творить документальну історію. Він також розповів про ІПСО, військову журналістику та інформаційний простір під час війни, про особливості роботи саме військових журналістів, ризики та труднощі в роботі медійників.
Також спікер пояснив, що таке інформаційне середовище, яким чином воно розвивалось, яким воно було, коли розпався Радянський Союз, що ми створили у роки Незалежності України і як далі його змінюємо.
– Інформація і журналістика – не є щось стале. Це живий організм, який змінюється постійно, – наголосив офіцер.
Під час тренінгу йшлося також про підміну понять, як одного зі способів пропаганди, про те, як важливо знати історію української боротьби за незалежність, адже саме забуття нашого протистояння завжди було метою ворога.
Тарас Грень привіз унікальні артефакти з фронту, зібрані ним і його колегами в різних точках бойових дій. Їх журналіст акумулював, щоб передати потім у музей або до наукової бібліотеки, щоб майбутні історики вивчали історію війни на основі цих документів. Тож студентам було цікаво ознайомитись, приміром, із особовими справами окупантів, побачити атестат про закінчення школи з окупантською символікою, який рашисти планували видавати випускникам усіх ізюмських шкіл.
– Це є доказом того, що росіяни готувалися до вторгнення тривалий час, – наголосив військовий журналіст.
Також Тарас Грень порадив майбутнім медійникам:
– вчити основи професії і розуміти, що журналістика – це не стала наука, а жива творчість, яка постійно змінюється і розвивається;
– не боятися робити помилки. Це не страшно. Страшно не визнавати їх і не виправляти;
– готуватися до кожного творчого дня;
– і розуміти, що журналіст – це не підставка під мікрофон.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
За інформацією Івано-Франківського ЦЖС
