Від сільського школяра до PhD: як конкурс «Я — журналіст!» формує покоління українських медійників

До 15 лютого триває прийом робіт на XVI всеукраїнський конкурс «Я — журналіст!», організатором якого є секретар НСЖУ Віталій Голубєв. В інтерв’ю сайту НСЖУ він розповів про те, чим цей проєкт важливий для журналістів і редакцій та як можна до нього долучитися.

— Яка головна ідея конкурсу «Я — журналіст!» і чому саме зараз він важливий для медіаспільноти?

Пов'язанітеми

«Місцева газета для нас – символ віри і незламності», – мешканці прифронтових громад Запоріжжя

Журналістська солідарність та реформування спілки: відбулося засідання Правління НСЖУ

— Головна ідея конкурсу «Я — журналіст!» — надати школярам, студентам та вчителям майданчик для власного творчого самовираження, де вони можуть розповісти правдиві, значущі історії про своє життя, про час, у який живемо, про тих, хто заслуговує, аби про нього пам’ятали. Власне, в нас і тема цьогоріч звучить саме так: «Пам’ятатиму». Про те і тих, хто заслуговує залишитись у пам’яті — і в пам’яті конкретного учасника, і в колективній пам’яті українців.

— Отже, це розповіді про героїв війни?

— Не тільки. Кожен сам вільний обрати, на чому зосередить увагу в творчій роботі. Хтось розповість про героїв зі своєї школи, свого села, свого міста. Хтось — про цивільних земляків, які заслуговують на пошану. Комусь буде зручніше зосередитись на родинній історії, на традиціях свого краю, на власному досвіді, який став важливим уроком і вплинув на подальше життя. Як я кажу, від рецепту бабусиного борщу — і до випускника школи, який віддав життя за Україну. Від історії свого села, своєї вулиці — й до розповіді про тата-героя. Тема достатньо широка і дає чимало простору для творчості.

Від сільського школяра до PhD: як конкурс «Я — журналіст!» формує покоління українських медійників 1 — Віталій Голубєв. Фото: НСЖУ

— Хто може взяти участь у конкурсі цього навчального року?

— Цього року до участі запрошуються: учні 5-11 класів, студенти закладів професійно-технічної та вищої освіти, а також вчителі та викладачі. Участь безоплатна.

Хочу окремо наголосити: цього року вперше маємо окрему повноправну номінацію для педагогів. Тобто кожен вчитель чи викладач може не лише виступити керівником роботи учня або студента, а й надіслати власну.

— Які формати робіт приймаються і до якого терміну?

Конкурс приймає творчі роботи у форматах статті, фото і відео. Крайній термін подачі — 15 лютого 2026 року. Після цього роботи оцінюватиме журі, а нагородження переможців відбудеться у квітні. Спершу проведемо загальноукраїнське нагородження в Києві, а потім плануємо відзначити й регіональних лауреатів у окремих областях. Торік, наприклад, окрім базового нагородження в Києві відзначили лауреатів у 10 містах — від Харкова до Ужгорода. Загалом вдалося охопити нагородженням 365 учнів, студентів і педагогів.

— А скільки учасників було загалом?

— Торік ми мали рекордну кількість конкурсантів — 1007.

— Цікаво, а нинішнього року яка ситуація?

— Зазвичай левова частка робіт надходить в останній конкурсний тиждень. Станом на зараз маємо 160 учасників, найбільш активні області — Рівненщина, Харківщина і Дніпропетровщина. Загалом цьогоріч розраховуємо перевершити показник минулого року. Наша стратегія — від всеукраїнського конкурсу до всенародного. І спільними зусиллями ми можемо цього досягти.

В перспективі бачу конкурс «Я — журналіст!» у лінійці таких загальнонаціональних проєктів як Радіодиктант та Урок медіаграмотності. Як уже відзначив, залучаємо і дітей, і дорослих до творчості, допомагаємо розповісти власні історії та історії тих, хто на це заслуговує, поділитись важливими спогадами й стати голосом тих, хто, на жаль, сам уже не розповість про себе…

Від сільського школяра до PhD: як конкурс «Я — журналіст!» формує покоління українських медійників 2 — Відзнаки і подарунки конкурсантам. Фото: НСЖУ

— Ви є організатором конкурсу. А хто допомагає в його проведенні?

— Досі багато хто не вірить, що конкурс «Я — журналіст!» — це ініціатива однієї сім’ї — сім’ї Голубєвих. Нашої сім”ї. Але це справді так. Ми з дружиною Юлією тягнемо все це на власних плечах. І дуже вдячні всім, хто допомагає. Перш за все це Національна спілка журналістів України і особисто її голова Сергій Томіленко. Вдячний Всеукраїнському благодійному фонду «Журналістська ініціатива» в особі секретаря НСЖУ Сергія Шевченка та заслуженої журналістки України Людмили Мех, вдячний Національному університету «Острозька академія», Академії української преси, Рівненському обласному інституту післядипломної педагогічної освіти. Минулого навчального року вагому підтримку конкурсу «Я — журналіст!» надали видавництва «Лабораторія», «Бородатий Тамарин», «Vivat», «Саміт-книга», «Білка», видавництво Юлії Сливки, редакція «Читомо», фотохудожник, член НСЖУ Олександр Харват, бренд косметики Lelia та бренд канцелярії Tse Tobi, а також польська журналістка українського походження Аліна Макарчук, освітня експертка Юліана Макар, стаді-блогерка Аліна Бойко (@baalbie) та десятки інших благодійників.

— Чому, на ваш погляд, конкурс є важливим для журналістів і редакцій, для суспільства загалом?

— Ми допомагаємо у формуванні українського інформаційного простору, насичуємо його якісним та оригінальним контентом про наших героїв, про спогади, пов’язані з війною, про все те, що визначає нашу національну ідентичність. Ми впливаємо на виховання майбутнього покоління медійників — вмотивованих, свідомих, відповідальних. Тим більше, що конкурс є постійно діючим проєктом, і надалі залучаємо і вчорашніх конкурсантів, і їхніх наставників до інших медіапроєктів, у тому числі й спілчанських. Тобто конкурс стає осердям цілої екосистеми медійної освіти, на виході з якої — професійно підготовлені медійники, якісний контент, позитивний довготривалий вплив на вітчизняний інформаційний простір. Адже нашому дітищу вже 16 років, і перші наші випускники нині самі викладають журналістику, працюють у його журі, творять український медіапростір. Як, наприклад, переможець 2011 року Петро Катеринич: тоді він був учнем сільської школи на Рівненщині, нині — PhD з журналістики, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка, постійний автор «Дзеркала тижня», визнаний у світі фотохудожник. І таких прикладів чимало.

Від сільського школяра до PhD: як конкурс «Я — журналіст!» формує покоління українських медійників 3 — Фото: НСЖУ

— Що медійники можуть зробити для розвитку цього проєкту?

— Журналісти й редактори мають потужний канал впливу: вони можуть не лише розповісти про конкурс у своїх медіа, але й заохотити взяти участь колег, які працюють з учнями та студентами, викладачів і вчителів, студентів та учнів, зрештою, своїх родичів та знайомих.

Особливо ж розраховую на те, що колеги допоможуть у фінансовій підтримці конкурсу. І мова не лише про власний посильний донат. У нас, медійників, є потужніший ресурс: ми можемо поширити у своїх медіа, на доступних нам цифрових майданчиках інформацію про збір на підтримку конкурсу, і таким чином сприяти активнішому збору пожертв. Чому б редакції не виступити своєрідним осередком збору донатів на «Я — журналіст!» у своєму регіоні, залучаючи до цієї доброї справи рекламодавців, читачів і глядачів, друзів і партнерів, у тому числі з-за кордону? І таким чином добру справу можна масштабувати.

— Де отримати детальнішу інформацію про умови конкурсу, про можливості його підтримки?

— Дуже вдячний Міністерству культури і особисто Ганні Красноступ за вагому інформаційну підтримку конкурсу «Я — журналіст!». З сайту Міністерства культури можна брати готову публікацію: там є основна інформація про конкурс та посилання на його детальні умови: https://mcsc.gov.ua/news/do-15-lyutogo-2026-roku-tryvaye-pryjom-robit-na-vseukrayinskyj-konkurs-ya-zhurnalist/