За період карантину, тема COVID-19 стала головною для редакцій різного калібру у всіх областях: від національних медіагігантів до гіперлокальних видань на місцях. У підвішеному стані залишається питання про моральну і фізичну готовність журналістів йти на передову боротьби з коронавірусом та знаходити методи висвітлити тему під час карантину. Регіональні експерти з областей, де проблема пандемії стоїть найгостріше, діляться: виклики є і справлятися доводиться самотужки. Уряд уникає дієвих рішень задля захисту інтересів медійників у час пандемії.
Якість роботи та жанрова різноманітність
Міністерство охорони здоров’я заздалегідь опублікувало рекомендації щодо того, як журналістам висвітлювати тему пандемії. Серед порад є заклик спиратися на наукові джерела та офіційні заяви компетентних органів. З усім тим, за результатами дослідження Інституту масової інформації, окрім повідомлень з посиланням на загальноукраїнські ЗМІ, пресслужб та офіційних осіб, журналісти зверталися до таких джерел як соцмережі.
Ба більше, ІМІ проаналізував те, як висвітлюють тему коронавірусу у регіональних ЗМІ на прикладі Дніпровської області. Як виявилося, використання емоційної лексики та оцінних суджень стало більш поширеним явищем під час карантину: такі маніпуляційні прийоми помітили у 5,8% матеріалів. Проте, наші медійники з регіонів кажуть, що справа не в небажанні робити якісний, різноманітний контент, а в значенні теми для людей та в обмеженій кількості доступних методів та жанрів.
Редактор газети «Погляд» та голова Чернівецької ОО НСЖУ Володимир Бобер зазначає, що висвітлювати тему COVID-19 доводиться навіть попри небажання та кризу жанрів. Тема є особливо важливою для регіональних ЗМІ, оскільки, за даними МОЗ, Чернівецька область досі у лідерах за кількістю захворілих. Станом на 9 червня, в області зафіксували 3729 випадків зараження.
«Я думаю, що певна криза є не лише в Чернівецькій області. Зараз це актуальна, гаряча тема, якою дуже цікавляться. Раніше відбувалася маса заходів, дай боже було встигнути на все. Прес-конференції, брифінги – все присвячено одній темі. Наскільки я знаю зі свого досвіду, не хочеться знову влазити у коронавірусні історії, але куди подітися? Люди в першу чергу чекають на інформацію такого плану, все решта – потім», – коментує Володимир.
Головна редакторка ТРК TV-4 з Тернополя Юлія Винокур каже, що під час карантину глядачам не до розваг: інформаційні жанри та аналітика витиснули легкий для сприйняття контент з ефірів. Більш того, журналісти самі не можуть забезпечити більшого різноманіття через незвичайний графік роботи.
«Коли оголосили, що буде карантин, ми зібралися й обговорили, який буде графік. Визначили такий: журналіст працює два дні, чотири дні – не працює. Тобто, такий собі бригадний метод. Те ж саме для операторів, монтажерів. Такий тип роботи впливає на жанровість. Новини виходять, але виходять трошки інші: певно, більше усної інформації, що накладена на якесь відео, стрім-включення. Класичних новин з сюжетами, подієвими та тематичними, немає, бо немає ресурсу. Збільшилося інформаційних жанрів, а розважальних стало значно менше. З’явилося більше пізнавально-аналітичних програм», – розповідає тернопільська редакторка.
Голова Івано-Франківської обласної організації НСЖУ Лілія Бондарчук визначає іншу проблему: деякі дані, пов’язані з пандемією, не пояснюють. Отже, доступ до інформації ускладнився через статус у країні.
«Прикарпатських журналістів не обмежують у плані способів висвітлення теми чи жанрів. А от щодо отримання відповідей на окремі питання, що стосуються даних чи тлумачення певних ситуацій, пов’язаних з COVID-19, таки є», – зазначає Лілія.
Забезпечення захистом та робота з лікарями
У час пандемії ще більше виросло значення новин та їхня аудиторія. BBC повідомляє, що кількість переглядів випуску новин британського медіагіганту о першій дня виросло на 85%, на 74% – о шостій, на 50% – о десятій. В Україні цю тенденцію ще не досліджували, проте, за словами експертів з регіонів, вона є помітною. Попит на інформацію зростає і локальним медіа доводиться підлаштовуватися: от тільки захист іноді йде на другий план через брак коштів.
Володимир Бобер зазначає, що у Чернівцях медіа «на самообслуговуванні»: шукають маски, рукавички, антисептики самостійно, оскільки захисту не вистачає навіть на самих лікарів. Оптимальний вихід із ситуації – шукати спонсора. Проте, інша значна тенденція – журналісти й самі переймаються більше про вдалий сюжет, ніж про власну безпеку.
«Наскільки я знаю, журналісти контакту з лікарями не уникають. Коли тільки почався карантин, журналісти були в наших міських лікарнях, в інфекційних відділеннях. Показували, в якому стані хворі, яке є забезпечення, подавали точку зору лікарів. Наскільки я знаю, медійники, які були у лікарнях мали захисні костюми, маски, рукавиці, відбувалася дезінфекція. Кожна редакція сама забезпечує, вишуковує засоби для своїх журналістів. Ніхто не надає просто так. Тут дай боже, що лікарні забезпечили! Лікарів, які там днюють і ночують. Просити захист у лікарні? Не виходить. До речі, журналісти більше турбувалися про те, як потрапити на об’єкти та зняти репортаж, аніж про те, де взяти засоби захисту. Деяким доводиться шукати спонсора, щоб захиститись. Мабуть, журналісти досить розсудливо ставляться до виконання своїх обов’язків. Наші колеги з Рівного нещодавно захворіли, але, на щастя, у нас таких випадків немає», – ділиться наболілим редактор.
Про подібну ситуацію каже й тернопільська редакторка Юлія Винокур: якість захисту залежить від спроможностей самої редакції, однак спецодяг знайти важко всім. Певні проекти, пов’язані з поїздками, перебувають під загрозою через погане сполучення між містами та населеними пунктами, брак ресурсів для захисту журналістів.
«Зараз ми плануємо проект на півроку, він буде виходити з наступного тижня кожного тижня. У ньому будуть і сюжети на місцях, і запис зі студії. Ми говорили про поїздки в Почаїв, Кременецький район, Монастириський, хоч нас і не пустять. Хочемо потрапити туди й подивитися, як там зараз. Вже думали, як будемо захищатися: купити спецодяг у лікарів, просити когось, аби забезпечили. А то ж зараз захист який: маска, рукавички, дезінфікуючі засоби», – коментує Юлія.
До розмови телефоном між Києвом та Тернополем долучається шеф-редакторка ТРК TV-4, Мар’яна Судова. Ділиться власним досвідом роботи «у полі» під час пандемії. Каже, що у відділення журналісти не заходять, бо ж їх туди й не пускають.
«Ходили на відкриття лабораторії у лабораторному центрі. Сказали, що там все стерильно, тому й запустили туди журналістів, але казали, що у звичному режимі не пускають. Якщо працюємо у лікарнях, які приймають хворих – виходимо на вулицю переважно. У лікарнях, де немає хворих на COVID-19 давали халати, шапочки. Не було такого, щоб хтось не зайшов в лікарню», – окреслює ситуацію шеф-редакторка.
Про більш позитивний стан речей каже медіа-експерт з Івано-Франківська Лілія Бондарчук: хоч ЗМІ й купують засоби захисту за власний кошт, нарікань ця обставина не викликає.
«Під час пандемії більшість редакцій забезпечила своїх працівників рукавичками та масками. Хоча, журналісти й самі дбають про себе. Серед моїх знайомих колег, більшість самостійно придбали собі усі необхідні засоби. В колективах є дезінфектори, здійснюються вологе прибирання. Звісно, стовідсотково за всі колективи сказати не можу, але, скарг до спілки не надходило», – коментує Лілія.
Автор – Лера Карбушева
