Нинішня енергетична криза для вітчизняних медіа є серйозним викликом, особливо з урахуванням прогнозів щодо її загострення з настанням холодів. Певний досвід роботи в умовах блекауту редакції мають ще з осені 2022-го, коли був цілеспрямований масовий обстріл окупантами української енергетичної інфраструктури. Та для багатьох медіа енергетична криза все одно залишається проблемою номер один. Як колегам вдається продовжувати виробляти контент без стабільного електропостачання й інтернету, працівники Івано-Франківського Центру журналістської солідарності НСЖУ поцікавилися під час робочої поїздки на Коломийщину. З 2002 року в інформаційному просторі міста Коломиї та Коломийського району працює телерадіокомпанія «НТК» та радіостудія «Сяйво».
–Наші медіа є підприємством критичної інфраструктури, – розповідає Василь Дем’янюк, директор телерадіокомпанії «НТК» та радіостудії «Сяйво». – Проте, тривалий час на обласному рівні на погодженні – документи щодо забезпечення наших приміщень резервним енергоживленням. Досі жодних результатів чи бодай відповіді на них немає. Основна проблема в тому, що генератор за одну годину роботи споживає чотири літри дизельного палива. Лише за липень наш генератор працював 228 годин і використав одну тонну дизпалива. І це все за кошти медіа. Жодної допомоги в цьому плані з державного бюджету ми не отримували і не отримуємо. Натомість до місцевого бюджету ми за один місяць платимо податків із заробітної плати понад 120 тисяч гривень. Ми існуємо практично за рахунок реклами і за рахунок того, що є оператором телекомунікацій та надаємо споживачам послуги ТБ й інтернету. Так і виживаємо. Фактично сфера електронних комунікацій дотує ефірне телебачення.
Як зауважив директор медіа, попри те, що підприємство є приватним, форма власності не відміняє виконання основних функцій діяльності – збереження, передача та подача інформації. Василь Дем’янюк наголосив, що очолюваний ним колектив розуміє усю відповідальність та необхідність донесення важливої та достовірної інформації до співвітчизників, особливо зараз, коли країна живе в умовах війни.
Під час зустрічі в студії Василь Дем’янюк показав приміщення, де стоїть дизель-генератор, а також інші майданчики з автономними джерелами живлення, які забезпечують постійний вихід в ефіри, підготовку інформації тощо.
–Генератори у нас 13 кВт, вони забезпечують безперебійне живлення в усіх приміщеннях медіа та телевізійну вежу. Крім того, є стійка живлення від акумуляторів. Тобто, коли виключається зовнішнє живлення, спочатку включається ця стійка, а потім запускається генератор. Для того, щоби все обладнання працювало бездоганно, стоять два резервні живлення: одне працює постійно, друге – за потреби включається автоматично. У перші дні повномасштабного вторгнення працівники медіа, а це понад 20 осіб – журналісти, оператори, звукооператори, випускові оператори – жили у студії. Мобільних додатків про сигнали тривоги ще не було, а такі сигнали лунали майже постійно, тому наші працівники доносили інформацію до людей через наш телеканал, радіо, соцмережі й інтернет-зв’язок. Мовлення не зупинялося. Максимально інформували про все: початок і відбій повітряної тривоги, застереження, поради щодо дій у випадку небезпеки, зачитували оголошення й інформаційні повідомлення. Адже наші медіа підключені до системи оповіщення. Зараз є вже різні мобільні додатки на телефонах, проте не в усіх. Старші люди, здебільшого, не мають телефонів із додатками і покладаються лише на наше радіо та телебачення. Окрім того, ми забезпечуємо канали зв’язку для всіх організацій міста і району, – розповів Василь Дем’янюк.
Керівництво телерадіокомпанії «НТК» та радіостудії «Сяйво» подбало й про безпеку для життя своїх працівників. У будівлі, де знаходиться медіа, є укриття, облаштоване усім необхідним на період тривоги. Також тут є знімальний майданчик, з якого, в разі необхідності, буде вестися мовлення чи ефіри. Приміщення розраховане на працівників медіа. У разі непередбачуваних обставин тут також зможе знайти собі тимчасовий прихисток і невелика кількість місцевого населення.
Василь Дем’янюк розповів також, що працівники медіа не лише гідно стоять на сторожі інформаційного простору, а й захищають країну від окупантів. Нині троє із них – Роман Бойцан, Микола Рачук й Олег Тетієв – несуть службу в підрозділах ЗСУ, ще один – Андрій Флоря – повернувся з фронту після поранення і продовжує працювати оператором. А журналістки Мар’яна Мацьків та Ярина Максимів не раз бували на прифронтових територіях, у зоні бойових дій та підготували низку матеріалів про наших героїчних захисників і події, які відбуваються на фронті.
Також під час робочої зустрічі йшлося про співпрацю медіа з Івано-Франківським Центром журналістської солідарності НСЖУ.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Богдана Засідко,
Івано-Франківський Центр журналістської солідарності
