З початком війни події на Сумщині, яка з перших днів зазнала «радощів денацифікації», стали однією з топових тем загальноукраїнського телемарафону. А старовинне козацьке містечко Охтирка і відомий своїм шоколадом «Корона» Тростянець зазвучали на весь світ.
І весь цей час боїв, облоги, окупації поруч із земляками були журналісти місцевих видань, які на певний час перейшли в інтернет і не припиняли виходу в світ у найтяжчі дні бомбардувань та обстрілів. Голова Сумської обласної організації НСЖУ Володимир САДІВНИЧИЙ наголошує, що колеги не склали рук, доносять людям слово правди будь-якими доступними способами.
Допомогло те, що в районах області, крім окупованого Тростянця і жорстоко обстрілюваної Охтирки, без особливих збоїв були доступні інтернет та мобільний телефонний зв’язок.
Розповідає Володимир САДІВНИЧИЙ:
В медіа-контенті області переважали дві тематики: висвітлення воєнних дій та інформування громадян про життя в умовах війни. Зокрема зміна режиму роботи закладів і установ, соціальний захист, діяльність волонтерів, анонсування певних подій, спростування фейків тощо.
***
Охтирка, яку ворожому війську дуже хотілося захопити, з перших днів навали, практично місяць жила під обстрілами ворога. Одна з рашистських бомб вибухнула в центрі міста, фактично зруйнувавши будинок міськвиконкому, що зовсім близько від редакції. В самій редакції газети із символічною назвою «ПРАПОР ПЕРЕМОГИ», за повідомленням її редактора Бориса Чикала, вибуховою хвилею вибило вікна.
І весь цей період обстрілів редакція «Прапора перемоги» працювала безперервно. Журналісти перейшли у Фейсбук, де щодня видавали по кілька публікацій як власних матеріалів, так і актуальних інформацій із інших перевірених джерел. На сторінках газети та місцевого радіо транслювалися відеозаписи щоденних виступів охтирського міського голови.
***
Надскладною була ситуація в Тростянці, в якому місяць владарювали ворожі війська. Здоровий глузд відмовляється сприймати, як можна було прямою наводкою стріляти по лікарні (до слова – на мільйони гривень відремонтованої та обладнаної незадовго до війни), як можна руйнувати цехи кондитерської фабрики, житлові будинки, вбивати мирних людей.
Та як би не було складно, всі дні окупації, поки не було можливості видавати газету «НОВИНИ ТРОСТЯНЕЧЧИНИ. ТИЖДЕНЬ» у друкованому варіанті, її редактор Павло Зленко наповнював свіжою інформацією популярний серед населення сайт «ТРОСТЯНЕЧЧИНА/ТИЖДЕНЬ», викладав матеріали у Фейсбуці.
***
З першого дня війни не припинили й на мить роботу журналісти газети «НАШ КРАЙ», що виходить у Липовій Долині. На допомогу сьогоднішнім колегам і редакторці Наталі Шутько прийшли колишні колеги, зокрема АнтонінаКопайгора , які активно включилася в підготовку матеріалів.
Випуск газети, що мав прийти до читача 24 лютого, пошта розвезти не змогла. А вже наступного тижня «Наш край» почав виходити у форматі PDF – спочатку на двох, потім на чотирьох сторінках. Ці випуски розсилали через усі доступні інтернет ресурси – на Фейсбук, на пошту читачів, адреси яких мали в редакції тощо.
Подібний досвід успішно повторили в кількох інших редакціях області.
А «Наш край» тим часом став першою газетою воєнного часу, яка 25 березня вийшла на 8 сторінках у паперовому варіанті. Той друкований номер присвятили 90-річчю видання.
Надрукували наклад у сусідній Полтавської області, і відомими тільки колективу редакції зусиллями привезли газету в Липову Долину. Доставили за адресами по селах, куди можна було дістатися, роздавали через магазини, установи тощо.
***
Почин газетярів із Липової Долини виявився успішним: за ними потяглися й інші місцеві газети області. Так, відновили друк газети «ВОРСКЛА» з Великої Писарівки та «ГОЛОС ПОСУЛЛЯ» з Недригайлова.
Великописарівці (редактор Олексій Пасюга) з 29 березня свою газету друкували на принтерах формату А4, розповсюджували безкоштовно в різноманітних людних місцях, розсилали на електронні пошти, просили за можливості друкувати й передавати іншим краянам.
Недригайлівці свою газету змогли друкувати на базі місцевої друкарні, згадавши часи кількадисятлітньої давності. На сьогодні відновили вихід друкованих варіантів газет або готуються до цього фактично всі редакції області.
***
Цікавий досвід маємо в Шостці, яка побувала у ворожому оточенні, була обстріляна ворогом, коли його вже гнали з Сумщини. У цьому місті очолювані Вікторією Горшковою мас-медійники трьох редакцій – газети «ПОЛІССЯ», місцевої ТРК «АКЦЕНТ» і веб-сайту «ШОСТКА.NEWS.СITY – ні на мить не залишили жителів без інформації. Зокрема, сайт спільно з телебаченням у дні лихоліття залишалися потужним медійним ресурсом інформування земляків про найважливіші події в Україні та регіоні.
***
На обласному рівні інформаційним лідером залишався колектив Суспільного мовника. Спершу ретранслювали оперативну інформацію через свій сайт і сторінку в мережі Фейсбук, а потім відновили телетрансляції. “Редакція онлайн-видання “ЦУКР” окрім інформаційної, взяла на себе волонтерську функцію, організувавши в Сумах один зі штабів”.
Чи не найактивніше працював «ДАНКОР ОНЛАЙН». Включилися в інформаційний спротив і студенти спеціальності «Журналістика» Сумського державного університету, готуючи та розповсюджуючи плакати, фотожаби, меми на актуальну тематику.
