Бурхливими оваціями і вигуками «Слава Україні!» закінчився вечір суботнього дня у Призрені, про який місцеві медіа написали: «Українські війська висадилися в Косово». Звісно, це метафора. Військові, які служили у складі міжнародних сил із підтримки миру KFOR, не мають до цієї події жодного стосунку. Вони залишили Косово в серпні 2022 року, коли президент Володимир Зеленський наказав відкликати українських миротворців з усього світу через повномасштабне російське вторгнення.
Насправді в статті йдеться про чотирьох молодих людей із дерев’яними ляльками-маріонетками в руках, акторів Дніпровського академічного театру драми і комедії (ДраміКом). Вони відтворили на сцені події десятирічної давнини, які увійшли в історію під назвою Революції Гідності. Дніпровці подолали понад 2000 кілометрів і перетнули кордони чотирьох країн, аби привезти до Призрена виставу «Майдан Інферно». Цей твір за п’єсою драматургині Нети Нежданої відкрив Другий міжнародний фестиваль просто неба PrizrenFest і спричинив неабиякий резонанс.
Глядачами були гості з Албанії, Італії, Північної Македонії, Греції, Косова, Болгарії, Словаччини, Румунії, Франції, Туреччини та інших країн, які вщент заповнили простір літнього кінотеатру Lumbardhi. Із Ліона прибув режисер Клемент Перетятко, онук українських емігрантів у Франції. Він був одягнений у вишиванку, фотографував моменти репетиції та слідкував за дійством, затамувавши подих.
Українські актори були приємно вражені, коли побачили в залі своїх співвітчизників – учасників програми професійного захисту «Резиденція в Косові». Журналісти приїхали до Призрену з Приштини з синьо-жовтими прапорами. Вони оточили директора й головного режисера театру Сергія Мазаного й заходилися розпитувати про життя у Дніпрі, про спільних знайомих і творчі плани. Навіть пісню «Червона калина» разом заспівали, та так гарно, що глядачі захоплено зааплодували. Вийшла імпровізована пресконференція прямо на червоній доріжці.
Сергій Мазаний вважає дебют театру з Дніпра «історичною подією». Він з гордістю каже, що ДраміКом – перша трупа, яка презентувала Україну на мистецькому рівні за всю історію існування Республіки Косово.
Митець розповів про стрімкі трансформації театру, який він очолив кілька років тому. На момент початку повномасштабного вторгнення в репертуарі було лише п’ять вистав українською, дві з яких – дитячі. Решта, а це близько півсотні п’єс, ішли російською.
– Донедавна це був театр російської драми й комедії імені Горького, – пояснив він. – Більше ніж сто років цей найстаріший театр у Дніпрі уособлював сяйво «велікого і могучєго» з його літературою, музикою, драматургією. А потім стався квантовий стрибок, який кардинально змінив життя театру.
На другий день війни директор зібрав колег і повідомив про скасування близько 30 російськомовних вистав, які десятиліттями не сходили з афіш. Це було непросте рішення, але війна змушувала діяти швидко й рішуче.
Не всім сподобалися новації.
– Спочатку в залі сиділо 10 глядачів. Але ми не збиралися скасовувати вистави чи показувати, що боїмося. Ми запропонували людям правила гри. Це завжди працює. Коли починається тривога, призупиняємо виставу, після відбою продовжуємо. Потроху на вистави почало приходити все більше і більше глядачів. У вересні ми вийшли на новий рівень. Публіки стало більше, ніж під час пандемії КОВІД, – розповів Сергій Мазаний.
Під час спілкування з журналістами з’ясувалася цікава, навіть містична деталь. Глядачі Дніпра вперше побачили виставу «Майдан Інферно» торік 17 лютого. Вже у Призрені цьогоріч вони дізналися, що ця дата – День незалежності Косова. Тобто, вже тоді в небесній партитурі з’явилась тема культурної дипломатії між двома країнами, які мають чимало спільного в своїй історії.
Культура – це основа і потужний інструмент міжнародної політики, каже Сергій і додає, що культура під час війни має бути сміливою та відкритою, демонструвати внутрішню силу.
Глядачі звернули увагу на ще один хвилюючий момент. Під час вистави герої п’єси розмірковували про цінності людини: мову, історію, віру. Їхні діалоги супроводжувала фонограма з молитвою священика у православному храмі. Раптом у мечетях Призрена почався намаз. Простір наповнили дивовижні звуки мусульманської молитви, яка лунала звідусіль, як фантастична мелодія. Це була мить духовного єднання з Творцем. Люди зверталися до Нього різними мовами, але з тим самим проханням. Ця несподівана деталь, що виникла спонтанно, додала «Майдан Інферно» особливого сенсу.
Під час фінальної сцени режисер разом з акторами Маргаритою Савенко, Олександрою Вістюк, Олександром Михайловим та Юрієм Захаровим заспівав тужливу українську пісню «Гей, пливе кача». Цей твір, відомий з минулого сторіччя, набув нового сенсу під час Євромайдану. Під нього проводжали в останню путь полеглих героїв, у ньому закладено першооснову мудрості українців, готових віддати життя за свободу своєї держави. Цей посил, завдяки таланту дніпровців, змогли зрозуміти й іноземні глядачі.
Крім того, публіка мала змогу прочитати текст п’єси в перекладі англійською та албанською мовами. Титри синхронно проєктувалися на екран під час дійства. За комп’ютером працювала авторка цих рядків.
Людмила Макей, Приштина
