На Європейському фестивалі журналістики та свободи медіа «Voices» у Флоренції голова НСЖУ Сергій Томіленко та представник Палестинського синдикату журналістів Юсеф Хабаш провели спільну дискусію — першу в такому форматі.
Фестиваль «Voices» — великий щорічний захід, що об’єднує журналістів, медіаекспертів, дослідників і представників громадянського суспільства з усього світу. Організаторами виступає консорціум провідних європейських медіаорганізацій, зокрема Centre for Media Pluralism and Media Freedom при Європейському університетському інституті, Європейська федерація журналістів, European Centre for Press and Media Freedom, Deutsche Welle та Європейська мовна спілка. Цьогоріч фестиваль зібрав учасників у Флоренції на три дні дебатів, воркшопів, кінопоказів та вручення нагород.
Саме тут відбувся, мабуть, один із найбільш символічних діалогів нинішнього форуму — зустріч журналістів із двох різних воєн. Тема, яку запропонував Сергій Томіленко і яку підтримав генеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Гутієррес, виявилася резонансною: обидві організації — і НСЖУ, і Палестинський синдикат — мають спільний досвід роботи в умовах збройного конфлікту, хоча їхні контексти принципово відрізняються.
Після початку повномасштабного російського вторгнення НСЖУ створила мережу Центрів журналістської солідарності — фактично гарячу лінію підтримки для журналістів у часи війни. Нині в Україні працює шість таких центрів: у Києві, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі, Львові (і Чернівцях) та Івано-Франківську. Це місця, де журналісти можуть отримати захисне спорядження, скористатися стабільним інтернетом та електрикою, а також отримати юридичну і психологічну підтримку. Згодом центри стали фундаментом ширших програм — безпекових тренінгів, психологічної допомоги, підтримки фронтових локальних видань, які продовжують виходити навіть під обстрілами.
Цей досвід привернув увагу на міжнародному рівні. Штаб-квартири Міжнародної федерації журналістів та ЮНЕСКО рекомендували українську модель колегам із Палестинського синдикату журналістів. У результаті в секторі Газа виникла власна мережа Центрів медіасолідарності — наразі три: у Газі, Дейр-ель-Балаху та Хан-Юнісі.
Юсеф Хабаш поділився деталлю, яка вразила присутніх: у цих центрах журналісти нерідко працюють буквально між обстрілами — заряджають техніку, виходять в інтернет, записують інтерв’ю або пишуть матеріали. Але не менш важлива інша функція — тут є де підтримати одне одного, згадати загиблих колег і відчути, що ти не наодинці з війною.
«Бо коли під час війни руйнується інфраструктура, зникає електрика, зв’язок і безпека — журналістам потрібна базова інфраструктура солідарності, яка дозволяє їм продовжувати працювати», — зазначив Сергій Томіленко.
Те, що цей діалог відбувся саме у Флоренції, на великому загальноєвропейському форумі, має власну вагу: дві різні війни, два різні контексти — але спільна потреба журналістів у захисті, підтримці та солідарності виявилася однаковою.
Інформаційна служба НСЖУ
Фото: фейсбук / Sergiy Tomilenko
Дискусія з цього приводу: