«З чого починати – про організацію та відновлення роботи редакцій та журналістів на деокупованих (звільнених) територіях», – тренінг на таку тему провели в Запорізькому Центрі журналістської солідарності НСЖУ.
– Між собою ми назвали цей захід таким, що вже практично впритул наближає нас до мирного життя, – говорить головний редактор газети «Трудова слава» з прифронтового міста Оріхів Світлана Карпенко. – Бо ж бачимо і відчуваємо: звільнення наших запорізьких територій зовсім близько. Я зараз разом з журналістами готую випуск газети, спілкуюся з земляками – всі вже говорять не тільки про тяжкі випробування, розруху, обстріли, але й про такі звичні і необхідні для мирного життя речі – посівну, ремонт, відновлення міст і сіл…
– Ми вбачаємо головне своє завдання в тому, щоб бути для жителів району такими комунікаторами, які не тільки розуміють, співчувають, але і вселяють надію, кожне наше слово зараз важить так багато, як ніколи. В цьому я переконалася, коли розповсюджувала з колегами наш перший повоєнний випуск газети, який вийшов зовсім нещодавно, – продовжила роздуми своєї оріхівської колеги Наталія Стіна, головна редакторка газети «Червоний промінь» Запорізького району. – Нашим читачам потрібні не тільки розуміння і співчуття, але і професійна робота на відбудову, розмова про перспективи і завдання вже мирного життя. Такі ми, українці – трудолюбиві, оптимістичні. Ми – воїни, коли треба захищати свою землю, але насамперед, ми – хлібороби, будівничі… Розуміти це, писати про це цікаво, відповідально, об’єктивно – наш професійний обов’язок.
Власне, саме ці журналістки і стали головними комунікаторками тренінгу, оскільки вже мають актуальний досвід професійної роботи в воєнних реаліях. А всі інші учасники заходу – журналісти-переселенці, керівники регіональних друкованих видань та місцеві медійники – були активними його учасниками. Радилися, з чого починати – від організаційних питань – до найголовнішого: як і про писати, як розмовляти з людьми, як готувати матеріали.
Окремо учасники тренінгу зупинилися на етичних питаннях журналістської праці, виваженому використанні фотоматеріалів та розповідей, адже читачі пережили найсуворіші і найстрашніші випробування. Місія журналістів – допомогти їм психологічно відновитися, повернутися до вирішення проблем мирного життя, розуміючи водночас, що війна ще триватиме. Завдання для професійних журналістів не тільки надвідповідальні, але й конче важливі. Тому і розмова про про організацію та відновлення роботи редакцій і журналістів на деокупованих (звільнених) територіяхбула серйозною, професійною, а головне – корисною для всіх.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Валентина Бистрова
Фото Дар’ї Зирянової
