Російська окупація Криму в 2014 році вичавила звідти незалежну та професійну журналістику. Натомість виникла так звана громадянська журналістика. Прості люди почали брати смартфони та робили стрими з обшуків, судів, писали тексти. Однак і таких активістів ФСБ почала викрадати, затримувати, арештовувати та судити, каже в ексклюзивному інтерв’ю для Niezalezna.pl кримський журналіст, секретар Національної спілки журналістів України Микола Семена.
– Пане Миколо, майже 30 років Ви працювали в Криму журналістом. Як вдалося залишатися у професії після окупації півострова росією 2014 року та інформувати українських читачів про те, що відбувається в Криму?
– Як кореспондент газети «День» і «Радіо Свобода» я залишався на підпільних умовах працювати на півострові з 2014 до 2016 року, доки на мій слід не вийшла ФСБ. Вони провели обшук у сімох моїх колег по «Радіо Свобода», забрали всю апаратуру, чим припинили роботу цілої журналістської мережі, а нас занесли в «перечень екстремистов и террористов действующих» Росфінмоніторингу. Згодом провели «слідство», звинувативши мене в «закликах до порушення територіальної цілісності росії». Нагадаю, що цю статтю було введено до КК РФ уже після анексії. Мене засудили до 2,5 років позбавлення волі умовно, 3 років випробувального стажу і 2 років заборони на участь у публічній діяльності, тобто заборони на публікації. На підконтрольну Україні територію я зміг виїхати лише в лютому 2020 року.
– За даними НСЖУ, скільки українських медійників наразі перебуває в Криму?
– У 2014-2016 роках з Криму було витиснуто, вигнано, затримано, засуджено всіх представників українських та міжнародних незалежних медіа, залишились тільки журналісти-колаборанти. Два журналісти-зрадники в 2014 році склали для ФСБ список українських журналістів, і за ними почали спостереження, їх почали репресувати, забороняти роботу, не допускати до інформації, відмовили в акредитації тощо, в отриманні інформації.
Тодішня голова Кримської організації НСЖУ Людмила Хорошилова провела збори організації, на якій учасники ухвалили рішення вступити до складу союзу журналістів росії. До десятка журналістів, що залишилися вірними Україні, заявили про свій вихід, забрали свої документи та передали їх у Київ, де при Київській організації НСЖУ було створено Кримську секцію.
Скоро з Криму вигнанці біли різними способами. Припинили свою роботу в Криму та переїхали до Києва перша кримськотатарська телерадіокомпанія ATR, місцева телерадіокомпанія «Чорноморська», редакція україномовної газети «Кримська світлиця», редакція журналу «Чорноморська безпека», журналістські об’єднання «Центр журналістських розслідувань», дослідницький «Центр глобалістики «Стратегія ХХІ», кореспондентське бюро «Радіо Свобода», регіональні бюро і представництва українських видань та інші.
Однак у період із 2014 до 2020 року українські журналісти до Криму ще могли приїздити. Або як журналісти приховували той факт, що вони журналісти, і готувати матеріали. Але ФСБ і цей спосіб скоро розкусила, склала список таких журналістів і винесла їм заборону на в’їзд до Криму на термін від 5-10 і більше років. Журналісту (нині Суспільного) Тарасу Ібрагімову, наприклад, винесли заборону на 35 років. Наразі у воєнних умовах проникнути в Крим журналістам не вдається.
Але в Криму виникла так звана громадянська журналістика. Люди, зовсім не причетні до журналістики, почали брати смартфони та робити стрими з судів, обшуків та писати тексти. Багато з них стали кваліфікованими журналістами і готували якісні матеріали, якими користувалися українські та західні ЗМІ. Однак і таких активістів ФСБ почала викрадати, затримувати, арештовувати, судити. Всім висувалося звинувачення в тероризмі, екстремізмі, зраді батьківщині, причетності до забороненої в росії мусульманської партії «Хізб ут-Тахрір» і виносились вироки у 10-15-19 років позбавлення волі. Таких уже нараховується 19 журналістів.
Серед них Наріман Мемедемінов, засуджений одним із перших. Він уже відбув свій термін і перебуває в Криму під наглядом. Інші – в російських тюрмах, далеко від Криму. Більше про долю кожного з засуджених росією можна прочитати на сайті НСЖУ.
– У який спосіб Національна спілка журналістів України та європейські медіаспілки допомагають нашим колегам вийти на волю та виїхати на підконтрольну частину України?
– Ми боремся за їх звільнення щодня. Нещодавно звернулися до Бюро з демократії і прав людини ОБСЄ, яке веде моніторинг судів на предмет порушення права людини на справедливий суд, привертаємо увагу міжнародної спільноти, сподіваємося, це трохи допоможе. Так, у Криму ще залишаються журналісти, але це таємниця кожної редакції. Ми не розкриваємо дані про них. Нещодавно ми прийняли їх до складу НСЖУ, видали прескарти, а за нашим поданням їм видали прескарти Європейська та Міжнародна федерації журналістів, бо росія все-таки звертає увагу на прескарту МФЖ. Може, це полегшить їм роботу та долю.
Довідка:
Микола Семена – кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами газет «Известия» (у радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою.
Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського ПЕН-центру, лауреат Національної премії імені Ігоря Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність», премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії. Обраний одним з секретарів НСЖУ.
Володимир Буга, Niezalezna.pl.
