Головна проблема івано-франківської регіональної газети «Верховинські вісті», яка видається у смт Верховина, – в тому, що з початком повномасштабної війни дуже подорожчали папір і послуги друкарні. Надрукувати 3-тисячний наклад стало на 2 тисячі гривень дорожче, ніж до війни. На це йдуть мало не всі кошти, які видання заробляє на рекламі. Як результат, довелося скоротити кількість сторінок із 12 до 8, при цьому повноколірні з них лише 4.
До війни у «Верховинських вістей» 60% доходу було від передплати, решта 40% – від реклами. Зараз ситуація змінилася.
– Передплатний наклад у нас зберігся, але надходження від реклами скоротилися відсотків на 70, – зауважив у коментарі пресслужбі НСЖУ головний редактор «Верховинських вістей» Дмитро Кіращук. – Зароблених коштів не вистачає, щоб забезпечити колектив стабільними зарплатами. Працівників доводиться почергово відправляти у неоплачувані відпустки, всі перейшли на мінімальну заробітну плату. У четвертому кварталі, вочевидь, муситимемо піти у відпустку за власний рахунок на місяць… Працюватимемо на громадських засадах.
Із дев’яти працівників редакції наразі залишилося шість. Ще двоє перебувають на обліку в центрі зайнятості. Серед скорочених – одна пенсіонерка, ще одна (менеджер з реклами) – передпенсійного віку. Крім того, одна журналістка – у декретній відпустці. Але більшість журналістів удалося зберегти на своїх посадах.
– Виживаємо насилу. Намагаємося заробляти на висвітленні діяльності територіальних громад. Але насправді це не рятує ситуацію, – каже Дмитро Дмитрович.
Головний редактор видання вважає, що у ситуації, коли через економічну кризу, викликану війною, ринок реклами практично зруйновано, держава мала б надати регіональним і місцевим ЗМІ хоча б якусь підтримку, аби ті могли вижити. За його словами, наразі лише на Івано-Франківщині 9 локальних газет зупинили вихід, а деякі – зовсім закрилися. Ще деякі – ледве животіють, виходячи через тиждень. Серед тих, хто закрилися, – доволі популярні й шановані видання.
– У Коломиї було чотири газети – залишилася одна. У Калуші було три – тепер також одна, – каже Дмитро Кіращук.
Разом із тим, редактор «Верховинських вістей» дивиться в майбутнє з оптимізмом.
– Якби ми перемогли, і війна б закінчилася, – каже він, – більшість місцевої преси, думаю, зберіглася б. Це дуже важливо, бо в нас є села, де немає ані інтернету, ані телебачення (хіба що супутникове), та й радіо працює погано. Тож єдине джерело інформації в людей – газета.
